Ранком «Спас» пришвартувався у Дніпропетровську. Щойно Гордій з Мечиславом ступили на щербаті плити набережної, як до них підійшов довготелесий молодик у стильному сірому костюмі та блискучих чорних черевиках.
— Пан Гордій Погребняк? — запитав він, офіційно звертаючись до старшого характерника.
— Так, — поглянув на непроханого співрозмовника Гордій, а Мечислав трохи подався наперед, відсуваючи незнайомця від дядька.
— Мені потрібно з вами переговорити, — молодик показав розгорнуту книжечку службового посвідчення та зачекав, доки Мечислав прочитає напис.
— А нам із Вами — ні, капітане, — насупився молодий характерник. — Ходімо, дядьку, він із СБУ!
— Чекай, — зупинив його Гордій. — Про що Ви хотіли побалакати?
— Наприклад, про Йосипа Бланка, а ще — про недавні теракти.
— У такому разі, пане капітане, ходімо на яхту, — старший характерник повернувся на трап.
За ним, не озираючись, рушив і Мечислав. Офіцерові нічого не лишалося, як також піднятися на облавок. Розмовляли на кормі, посідавши у плетених із лози кріслах за столом, також плетеним.
— Як Вам відомо, пане Гордію, — капітан звертався лише до старшого, ігноруючи присутність Мечислава, певно трохи образився на його задерикуватість, — ранком у п’ятницю в нашому місті сталися чотири вибухи. Виконавців терактів уже затримали, але у замовників були ширші плани…
— До чого тут ми?.. — перервав його Мечислав.
— А я, зі свого боку, припускаю, — вів далі капітан, пустивши повз вуха це запитання, — що ви паралельно ведете своє розслідування. Не будемо гаяти часу на з’ясування, чому я так вважаю. Також скажу, що вам переказував вітання згаданий вже пан Йосип Бланк. Пам’ятаєте його?
— Припустимо, що пам’ятаємо, — Гордій поглядом попросив племінника помовчати, — але мене більше зацікавили Ваші слова про замовників терактів і про їхні широкі плани.
— Про них саме Бланк мені і розповів. Зараз він зачаївся. Я ледь розшукав електронну адресу, за якою Йосип нарешті відповів мені на лист.
— І з його відповіді Ви дізналися, зокрема, про нас, — припустив Гордій.
— Ну, не лише з неї. Ваша група не перший рік під, скажімо, під епізодичним нашим моніторингом, — визнав капітан. — Та зараз, панове, це несуттєво.
— Чому ж? — ледь звів брови старший характерник. — Ви стежите за нами, хм, «епізодично», але заявляєте, що це несуттєво. Тим паче за таких обставин! — У Гордія задзвонив телефон і він, поглянувши на дисплей, відійшов до огорожі переговорити.
— А може, Юрію, ви саме нас і запідозрили? — Мечислав скористався нагодою спровокувати капітана.
— Сам подумав, що сказав, Мстиславе!..
— Я Мечислав!
— Даруй, мені говорили, що вас із братом неможливо розрізнити…
— Хто казав?
— Та не про те зараз! Якби вас направду підозрювали, то ми б із вами не на цій посудині говорили. Шахсуваров повідомив Бланка, а той мене, що це акція залякування. Нею сусідній самодержець намагається дестабілізувати ситуацію в Україні, щоби її було простіше знову повернути під владу Імперії.
— Така думка і нам видається цілком вірогідною, — Гордій повернувся до розмови, — момент обрано слушний. Україна, попри дикунство її влади, та й народу, щиро сказати — теж, нині отримала шанс увійти до родини європейських народів. Росія своїми дурнуватими зазіханнями сама відштовхує від себе колишні республіки Союзу. Скажіть ваша Служба може цим замірам щось протиставити?
— А що можете ви, панове характерники?
— Тобі що, Юрію, Бланк порадив саме до нас звернутися по допомогу в цій справі? — здивувався Мечислав.
— Бланк лише сказав, що на вас можна покластися, коли йдеться про інтереси країни…
— Дожилися! Бланк дає нам рекомендації для есбеушника! А на тебе, капітане — можна покластися, коли йдеться про інтереси країни? — далі присікувався Мечислав, і цього разу Гордій не стримував задерикуватого небожа.