(Кожен і міру свою, і те, чого вартий, хай знає,
А по добро не своє — хай і не сміє сягать,
Щоб, од чужої снаги до свого вернувшись убозтва,
На розперезаний сміх не наражати себе.)
Шкуру лівійського лева осел надибав якось-то —
Й тут же на себе її, звіра подобу, нап’яв[229].
Тіло худюще своє сяк-так під нею ховає:
Шию ослячу гнітить лева гриваста могуть.
Так от, в одежі новій, жахи розсіваючи вкола,
[10] Чуючи в утлих кістках сили незвичної гру,
Де пасовища — там він: зухвало стоптує трави,
Свійську худібку ляка, збурює спокій волів.
Та селянин осла упізнав по вухах ослячих —
Путами ноги зв'язав ще й батогом усмирив.
А коли лев’ячу шкуру стягнув, осла оголивши,
Він бідолаху того й словом іще шмагонув:
«Може б, і міг ти когось, рикнувши, як лев, одурити,
Лиш не мене: ти осел — от і лишайся ослом».
Жаба якось із боліт, де весь рід її споконвіку
Селиться (любо ж бо там розкошувати в багні[230]),
Вибрівши на трав'янисті горби, надувшись пихато,
На пасовищі взялась тішити кволих тварин.
Будь-яку хворість, мовляв, їй легко полікувати,
Ба, ще й життя приточить має природжений дар.
Так що їй заздрити б міг сам Пеоній, першоцілитель —
Той, кому випала честь дбати про вишніх богів.
Хитра лисиця тоді, щоб худібка довірлива знала,
[10] Що таке гола хвальба, каже на те, сміючись:
«До лікування береться вона, а чому ж то в самої —
Блідо-зелене таке, гидко й дивитись, лице?»[231]
вернуться
Під іменем Авіана до нас дійшло 42 байки, писані елегійним дистихом, які переважно є переробками (хоч і не безпосередніми) грецьких байок Бабрія (II ст.). Байки Авіана мали велику популярність і часто використовувались як шкільна читанка. Нічого певного про автора не знаємо. На підставі мови і стилю роблять висновок, що написані байки не раніше, ніж кін. IV ст.
В байках № 5, 8, 34 у дужки взято «проміфії» (моралі перед основною розповіддю), що навряд чи належать Авіанові.
Чотирнадцять байок (1, 2, 3, 4, 9, 11, 16, 18, 19, 21, 22, 27, 32, 39) раніше переклав М. Борецький (Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах: Хрестоматія / Укладач В. Маслюк. — Львів: Світ, 2000. — С. 295—301). Байки, запропоновані у цій антології, українською перекладені вперше.
Подаємо таблицю відповідностей Байок Авіана і Бабрія:
| Авіан |
Бабрій |
| 5 |
139 |
| 6 |
120 |
| 8 |
161 |
| 10 |
188 |
| 12 |
— |
| 13 |
91 |
| 14 |
56 |
| 20 |
6 |
| 31 |
112 |
| 34 |
140 |
| 37 |
100 |
вернуться
5—6. «…шкуру нап'яв…» — пор. наш фразеологізм: «бути не в своїй шкірі». Байка увиразнює заклик моральних філософів, зокрема, стоїків — бути собою.
вернуться
2. «…розкошувати в багні…» — пор. в Олександра Олеся: «В болоті жаби рай знайшли…».
вернуться
11—12. Кінцівка байки нагадує нам відомий вислів: «Medice, cura te ipsum» — «Лікарю, вилікуй самого себе» (Єв. від Луки, 4, 17).