Присіла, дякуючи, після чого вийшла із зали, повільно й гідно ступаючи східцями.
— Холера, — перервав тишу Ламберт. — Подумати тільки, а я не вірив, що вона й насправді княжна.
— Зрозуміли, бовдури? — Весемір озирнувся навколо. — Якщо зранку вона надягне сукню… То щоб мені жодних тренувань… Розумієте?
Ескель і Коен кинули на старого погляди, цілковито позбавлені пошани. Ламберт відверто пирхнув. Ґеральт дивився на чародійку, а чародійка посміхалася.
— Дякую тобі, — сказав він. — Дякую тобі, Трісс.
— Умови? — явно занепокоївся Ескель. — Трісс, адже ми вже пообіцяли, що зменшимо тренування Цірі. Які ще умови ти хочеш висунути?
— Ну, може, «умови» й недоречне слово. Тож назвемо це порадами. Дам я вам три поради, а ви до тих порад прислухаєтеся. Якщо, звісно, вам важливо, щоб я тут залишилася і допомогла у вихованні малої.
— Слухаємо, — сказав Ґеральт. — Кажи, Трісс.
— Перед усім, — почала вона, злостиво усміхаючись, — потрібно урізноманітнити раціон Цірі. А особливо обмежити в ньому секретні грибки й таємні трави.
Ґеральт і Коен чудово володіли виразами своїх облич. Ламберт і Ескель — трохи гірше. Весемір не володів зовсім. «Що ж, — подумала вона, дивлячись на його смішно заклопотану міну, — за його часів світ був кращим. Лицемірство було вадою, якої належало соромитися. Щирість сорому не приносила».
— Менше відварів із таємничих зіль, — продовжувала вона, намагаючись не захихотіти, — а більше молока. Ви маєте тут кіз. Доїння — ніяке не мистецтво, от побачиш, Ламберте, миттєво навчишся.
— Трісс, — почав Ґеральт, — послухай…
— Ні, це ти послухай. Ви не піддавали Цірі різкій мутації, не чіпали гормони, не пробували еліксири і Трави. І за те я вам вдячна. Це було розсудливо, відповідально, по-людськи. Ви не скривдили її отрутами, і тим більше не можна вам тепер її скалічити.
— Про що ти говориш?
— Грибочки, чиї секрети ви так стережете, — пояснила вона, — і справді тримають дівчину в чудовій формі й посилюють її м’язи. Зілля забезпечують ідеальний обмін речовин і прискорюють розвиток. Утім, усе разом, за підтримки вбивчих тренувань, призводить до певних змін у будові тіла. У жировій тканині. Вона жінка. Якщо не калічите її гормонально, не калічте й фізично. Вона колись може на вас образитися, що ви так нерозсудливо позбавили її жіночих… атрибутів. Ви розумієте, про що я говорю?
— Авжеж, — буркнув Ламберт, нахабно роздивляючись бюст Трісс, що випинався під сукнею.
Ескель кахикнув і спопелив молодого відьмака поглядом.
— На цю мить, — повільно запитав Ґеральт, також ковзаючи поглядом по тому-іншому, — ти ж не помітила в ній нічого незворотного, сподіваюся?
— Ні, — посміхнулася вона. — На щастя — ні. Розвивається вона здоровою і нормальною, збудована, наче молода дріада, приємно бачити. Але дотримуйтеся міри в застосуванні прискорювачів, прошу вас.
— Ми дотримуємося, — відповів Весемір. — Дякуємо за пересторогу, дитинко. Що ще? Ти казала про три… поради.
— Вірно. Ось друга: не можна допустити, щоб Цірі тут здичавіла. Вона повинна контактувати зі світом. Із ровесниками. Повинна отримати відповідну освіту й підготовку до нормального життя. Нехай поки що махає мечем. Відьмачку без мутації ви з неї все одно не зробите, але відьмацьке тренування їй не зашкодить. Часи — важкі й небезпечні, вмітиме захиститися, якщо доведеться. Як ельфійка. Але ви не можете поховати її тут живцем, у цьому відлюдді. Вона повинна повернутися до нормального життя.
— Її нормальне життя згоріло разом із Цінтрою, — буркнув Ґеральт. — Але що ж, Трісс, ти, як завжди, маєш рацію. Ми вже про те подумали. Коли прийде весна, я відвезу її у храмову школу. До Неннеке, в Елландер.
— Це дуже добра ідея і мудре рішення. Неннеке — виняткова жінка, а храм богині Мелітеле — виняткове місце. Безпечне, добре, таке, що гарантує для дівчини освіту. Цірі вже знає?
— Знає. Кілька днів скандалила, але врешті узяла то до відома. Зараз навіть нетерпляче виглядає весну, її збуджує перспектива подорожі до Темерії. Світ її цікавить.
— Як і мене в її віці, — посміхнулася Трісс. — І це порівняння небезпечно наближує нас до третьої поради. Найважливішої. І ви знаєте, якої саме. Не робіть дурнуватих облич. Я чародійка, ви забули? Не знаю, скільки часу знадобилося вам, аби розпізнати магічні здібності Цірі. Мені вистачило для цього менше ніж півгодини. Після того я знала вже, ким — вірніше, чим — є ця дівчина.