Відьмак похитнувся. Шані скрикнула, вирвалася від Любистка. Ґеральт стримав її жестом, вирівнявся, глянув просто в темні очі Філіппи Ейльгарт.
— Моє призначення, — сказав він із зусиллям. — Мій вибір… Я скажу тобі, Філіппо, що я вибрав. Я не дозволю, аби у ваші брудні махінації ви вплутали Цірі. Я застерігаю. Будь-хто, хто відважиться скривдити Цірі, закінчить так, як ці четверо, що тут лежать. Я не буду клястися чи присягатися. Немає для чого. Я просто застерігаю. Ти закинула мені, що я поганий опікун, що не вмію захистити дитину. Я буду її захищати. Так, як умію. Буду вбивати. Буду вбивати без жалю…
— Я тобі вірю, — із усмішкою сказала чародійка. — Вірю, що будеш. Але не сьогодні, Ґеральте. Не зараз. Бо за мить ти зомлієш від втрати крові. Шані, ти готова?
Ніхто не народжується чародієм. Ми все ще занадто мало знаємо про генетику й механізми спадковості. Занадто мало часу й засобів ми жертвуємо на дослідження. На жаль, експерименти зі спадкової передачі магічних здібностей ми здійснюємо постійно, методом, назву це так, природним. А результати тих псевдоекспериментів занадто часто можна побачити в канавах міст і під мурами храмів. Занадто багато бачимо та зустрічаємо ми дебілок та кататонічок, пророків, що слинять і ходять під себе, віщунок, сільських пророчиць і чудотворців, кретинів із мізками, дегенератованими успадкованою, неопанованою Силою.
Ці дебіли і кретинки також можуть мати потомство, можуть передавати йому здібності й дегенерувати далі. Чи хтось може передбачити й окреслити, якою буде остання ланка такого ланцюга?
Більшість із нас, чародіїв, втрачає можливість прокреації у результаті соматичних змін і порушень функціонування гіпофізу. Деякі — а чи не сказати «деяке» — налаштовуються на магію, зберігаючи функціональність гонад. Можуть зачинати й народжувати — і мають зухвалість вважати те за щастя і благословення. А я повторюю: ніхто не народжується чародієм. І ніхто не повинен ним народжуватися! Усвідомлюючи вагу того, що пишу, відповідаю на запитання, поставлене на З’їзді в Цідарісі. Відповідаю з повною рішучістю: кожна з нас мусить вирішити, ким вона бажає бути — чародійкою чи матір’ю.
Вимагаю стерилізувати всіх адепток. Без винятку.
Тіссая де Фрьес. Отруєне джерело
Розділ 7
— Я дещо вам скажу, — відізвалася раптом Іола Друга, спираючи кошик із зерном на стегно. — Війна буде. Так княжий економ каже, що за сирами приїхав.
— Війна? — Цірі відкинула волосся з чола. — Із ким? Із Нільфгардом?
— Не дочула я, — призналася адептка. — Але економ каже, що князь наш отримав накази від самого короля Фольтеста. Розсилає звістки, а на всіх дорогах від військ — чорно. Ой-єй! Що воно буде?
— Якщо війна, — сказала Еурнейд, — то напевне з Нільфгардом. Із ким іще? Знову! Боги, як це жахливо!
— А ти не перебільшуєш із тією війною, Іоло? — Цірі сипнула зерна курам і цесаркам, що товклися навколо рухливим, галасливим клубовиськом. — Може, воно знову тільки на скойа’таелів облава?
— Мати Неннеке саме про те економа й розпитувала, — заявила Іола Друга. — А економ сказав, що ні, цього разу не про Білок ідеться. Замки й фортеці, подейкують, мають накази, аби запасати припаси на випадок облоги. А ельфи ж нападають по лісах, а замків не штурмують! Економ питав, чи може храм дати сирів та інші речі. У замкові запаси. І вимагав гусячі пера. Потрібно багато гусячих пер, сказав. Для стріл. Для стріляння з луків, розумієш? Боги! Буде в нас багацько роботи! От побачите! Будемо мати роботи по вуха!
— Не всі, — єхидно сказала Еурнейд. — Дехто з нас ручок собі не бруднитиме. Дехто тільки кілька разів на тиждень працює. Не має часу на роботу, бо, начебто, чорнокнижницьким фокусам її учать. Але насправді ганяє шершнів та гасає парком і стинає бадилля києм. Знаєш, про кого я кажу, вірно, Цірі?
— Цірі, напевне, на війну вирушить, — захихотіла Іола Друга. — Адже вона дочка рицаря! Велика войовниця зі страшним мечем! Нарешті зможеш стинати голови замість кропиви!
— Ні, вона ж зацна чарівниця! — наморщила носика Еурнейд. — Вона всіх ворогів на польових мишей перетворить. Цірі! Покажи нам якусь страшну чару. Стань невидимою або накажи моркві швидше рости. Або зроби щось таке, щоби кури самі годувалися. Ну, не примушуй тебе просити! Кинь якесь закляття!