Улітку 1245 р. (СГ) один зі знайомих Ґеральта відзначив: «…говорять ‹…› начебто щонайменше пара персон розпрощалася з життям за твоєї допомоги…» Але в Блавікені з життям розсталися семеро за раз, а це аж ніяк не «пара персон». Відповідно ті події відбулися пізніше.
Про погану репутацію Ґеральта не згадує і Йеннефер під час їхнього першого — та й другого — романтичного періоду. А в «Питанні ціни», восени 1250 р., відьмак згадує, що «минулої зими князь Хробарік ‹…› намагався найняти мене для пошуків красуні, якій набридли його грубі залицяння і яка втекла з балу, загубивши черевичок» (ПЦ). Здається малоймовірним, щоб Хробарік наймав для пошуків своєї Попелюшки людину з реноме маніяка-вбивці (або ж — що також імовірно — ця репутація ще не стала широковідомою). Одночасно така репутація — як уже усталена — певним чином допомагає зрозуміти, чому Каланте для «кінцевого вирішення» проблеми Єжака найняла саме Ґеральта. Тож події «Меншого зла», скоріше за все, відбулися восени, за рік до бенкету в Цінтрі — у 1249 р.
2.6. «Край світу»
Цілком точно — це перший похід Любистка та Ґеральта (про це прямо сказано в ГР («Це нагадує мені нашу першу спільну мандрівку на край світу. ‹…› Ми познайомилися на фестивалі в Гулеті ‹…› я мусив зникнути тоді на певний час, а Долина Квітів здалася мені відповідним місцем для цієї мети» — ГР).
Ці події жодним чином не могли статися після літа 1243 р. — часу «Останнього бажання». Але щоб з’ясувати нижню можливу дату, нам треба встановити рік народження Любистка.
Дійкстра в травні 1266 р. говорить: «Відомо мені, що тобі близько сорока…» (КЕ). Інакше кажучи, Любисток не міг народитися до 1226 р. Адже до часу зустрічі з Ґеральтом він встиг провчитися й повикладати в Оксенфурті («навчався він тут чотири роки, а потім цілий рік викладав на кафедрі труверства та поезії» — КЕ), а також поїздити країною з виступами (у 1243 р. ельф Еррділь згадує: «Я бачив його колись, коли він співав при дворі короля Етайна у Цідарісі» — ОБ). Водночас Ґеральт пригадує, що «серйозно римувати й складати мелодії ти розпочав, коли мав дев’ятнадцять, охоплений коханням до графині де Сталь» (ВЛ); додамо до дев’ятнадцяти щонайменше рік (на становлення стилю, навіть якщо Любисток і справді геніальний поет) і ще рік на викладання на кафедрі труверства та поезії. Загалом це дає не менше, ніж двадцять один рік — вік, у якому Любисток міг полишити Оксенфурт і почати мандрувати (відзначимо, що Цідаріс — найближчий княжий двір до Оксенфурту, що підтверджує слова Еррділя). Тож на момент подій «Останнього бажання» Любисткові щонайменше двадцять один — двадцять два. У якості року народження це дає десь 1221 чи 1222 (оскільки точна дата народження Любистка нам не відома).
Ми маємо ще й опосередковані вказівки на час обох суміжних хронологічно оповідань. У «Краї світу» врожай уже визрів, в «Останньому бажанні» події відбуваються влітку (троянди, пелюстками яких застелено сходи в будинку Берранта, та можливість полювати на сома). Таким чином, події в оповіданні «Край світу», скоріше за все, відбулися за рік до «Останнього бажання», тобто в 1242 р.
2.7. «Вічний вогонь»
Датоване приблизно й не безпосередньо, а через подію, що в той час сталася на Півночі: «— Переворот у Повіссі! — гарикнув Ондатр. — ‹…› Короля Рида повалено, нині править там клан Тиссенідів» (ВВ). Інакше кажучи, під час подій оповідання в Ковірі та Повіссі до влади прийшов той самий Естерад Тиссен, з яким читач познайомився у «Вежі Ластівки». 1267 року Естерадові 56 років, з них він 29 років прожив у шлюбі з королевою Зулейкою (ВЛ). Водночас старша його дочка Ґаудемунда перебуває в шлюбі з князем Вермулену, має десь десятирічного сина. Князь Вермулену займає місце шефа розвідки (тобто він мав активно допомагати Естерадові в захопленні влади в узурпаторів, бо якщо в Повіссі при владі король Рид, то в Ковірі при владі був король Іді).
З «Меншого зла» ми знаємо, що щонайменше за кілька років до різанини в Блавікені чародій Стреґобор перебував у Ковірі, на службі в узурпатора Іді (чи то десь у 1247 р.).
Є ще одне небезпосереднє свідчення: зустріч Ґеральта й Любистка в Новіграді відбулася в момент, коли Ґеральт та Йеннефер знову розійшлися («— Як там із Йеннефер? — Ніяк. — Розумію. — Хріна ти там розумієш» — ВВ). Нам відомо, що в житті Ґеральта було кілька розривів із Йеннефер (і це не може бути 1251 р., бо тоді Любисток, зустрівши Ґеральта в храмі Мелітеле, знав про тогочасне припинення стосунків із Йеннефер). Ми знаємо й те, що остання передвоєнна зустріч Йеннефер і Ґеральта відбулася перед тим, як він вирішив — за кілька місяців до падіння Цінтри — їхати до Каланте, маючи твердий намір забрати Цірі. Розсталися — востаннє перед війною — відьмак і чародійка в лютому 1262 р. («— Скільки минуло від… Рік? — Рік, два місяці й вісімнадцять днів» — ЩБ). Але в 1261 р. Любисток перебуває в Туссані («— …сталося воно, — почав рицар, — так якось років із шість тому… Гостив у нас пан поет усю зиму та весну…» — ВО), а Ґеральт — підтримує зв’язок із Йеннефер.