3.2. Заколот Фальки та війна Реданії з Ковіром
Заколот Фальки датований серединою ХІІ ст. Але можна спробувати датувати й точніше: Паветта народилася в 1235 р. (під час бенкету в Цінтрі «принцесі Паветті виповнюється п’ятнадцять років» — ПЦ). Її мати Каланте народилася десь у 1215 р. (до заміжжя з Ройгнером і народження дитини — і після смерті батьків — «вона протистояла аристократії, яка бачила в ній виключно дружину для нового короля» (ЧП), що, без сумніву, тривало якийсь час). Побічним доказом її віку (менш ніж п’ятдесят на момент загибелі) міг би бути вік її подруги-однолітки — королеви Меви («стояла перед ним жінка в обладунку, жінка з дуже світлим волоссям. …він зрозумів, що волосся було не світле, а сиве, хоча обличчя жінки не носило ознак старості. Дозрілого віку — авжеж. Але не старості» — ХВ). Якщо наше датування правильне, Меві в 1267 р. десь близько п’ятдесяти, що цілком відповідає наведеним даним.
Далі датування стає менш чітким, але натомість ми знаємо, що Каланте народилася з двох ліній наслідування, що тягнуться до Ріаннон, дочки Лари Доррен, за життя й смерті якої почалося повстання Фальки. Відповідно й чоловіча лінія (Фіона — Корбетт — Дагорад, батько Каланте), і жіноча (Амавет — Мюріель — Адалія, мати Каланте) вкладаються в той самий проміжок часу (Фіона й Амавет були близнюками). Три покоління, якщо рахувати за черговістю народжень, дають у середньому 55–60 років (ми точно знаємо, що Амавет загинув у вісімнадцять, встигнувши зачати дочку; ми точно знаємо, що Мюріель Чарівну Лотриню видали заміж досить швидко, оскільки, «як минуло чотирнадцять, говорили на неї вже — Мюріель Оксамитноока. ‹…› Урешті видали її за Роберта, графа Гаррамона» — ХВ).
Три покоління від 1215 дають десь 1155–1160 рр.
Але дивним чином цю дату пов’язано зі ще однією подією на Півночі: із війною Реданії та Ковіру. Дійкстра восени 1267 р. згадує: «Це скільки ж років Реданія висилає в Ковір амбасадорів? Трохи більше ста двадцяти», що дає приблизну дату — 1145 р. Але звернемо увагу, що це дата не стільки підписання першого Ексетерського трактату, скільки зміни офіційних взаємин між Реданією та Ковіром. Якщо мати на увазі, що до смерті короля Реданії Радовіда ІІІ Сміливого (Рудого) король в офіційних документах користувався титулом «король Ковіру та Повіссу», то не мав необхідності висилати в Ковір амбасадорів (щонайменше не мав необхідності їх так називати).
Війна між Реданією та Ковіром відбулася невдовзі після того, як Радовід ІІІ став королем. Його спадкоємцем на троні став Фріданк — за віком близький до короля Ковіру Ґедовія (той зве Радовида «дядечком»). Але саме з Фріданком пов’язаний початок заколоту Фальки.
Як відомо, Фріданк був одружений двічі: уперше з ковірською дворянкою («зберігся також і портретик першої дружини Фріданка, ковірської шляхтички» — ХВ), удруге — з красунею Керро, з якою в нього було двоє дітей-хлопчиків. Ковірську ж шляхтичку «відіслали до Ковіру разом з однорічною дочкою Фалькою» (ХВ).
Причина, через яку наслідний принц міг одружитися з некрасивою дівчиною з Ковіру («очі шаленої вар’ятки, волосся потопельниці й рот ящірки» — ХВ) могла бути тільки політичною. А виникнути вона могла лише в період між відмовою Ковіру сплачувати «понтарську десятину» та підписанням першого Ексетерського трактату.
Пізніше актуальність політичного шлюбу принца Реданії та ковірської шляхтички зникла: за умовами трактату, Радовид ІІІ мав титул «короля Ковіру та Повіссу» de non preiudicando. А коли така потреба зникла, Фріданк відіслав першу дружину геть.
Інакше кажучи, Фалька починає своє повстання десь через чверть століття після підписання першого Ексетерського трактату. Дату останнього, якщо враховувати все сказане вище, можна встановити в проміжку 1130–1135 рр. (І років десять, десь до 1145 р., потреби в амбасадорах Реданії в Ковірі не виникало — до смерті Радовида).
Через десять-п’ятнадцять років після смерті Радовида відбулося щонайменше дві події. На ковірський престол сів Ґерард, син Ґедовія, — останній Тройденід, а Фріданк мав назвати свого сина від другого шлюбу спадкоємцем трону.
І тоді почалося повстання Фальки. Участь у ньому взяла не лише реданська, але й ковірська шляхта («збройний заколот спершу вибухнув ‹…› як битва законної первородної доньки за трон, що їй належав» — ХВ). Як відомо, першими жертвами Фальки стали батько й двоє її зведених братів: першого короля Реданії, що став перед фактом відмови від трону Ковіру, було вбито в заколоті, який ковірська шляхта підтримала. І програш Фальки та кінець династії Тройденідів дивно співпадають у часі. Якщо припустити підтримку Ґерардом заколоту Фальки, то стає зрозумілою й зміна правлячої династії Ковіру, де Естеріль Тиссен жорстко дотримувався нейтралітету. Водночас зі зміною династії в Ковірі починають говорити про Ексетерські трактати — у множині; тож під час зміни династії було підписано й другий договір, що дублював перший, але вже з новими гравцями.