Наступного ранку за сніданком малий Чарлі Белловс зосереджено черпав ложкою кашу. Його батько поклав на стіл газету і подивився на матір.
— Усе місто говорить про таємну втечу Дивака Мартіна і міс Велдон, — сказав батько. — Люди шукають їх і не можуть знайти.
— Ну, — сказала матір, — я чула, що він купив їй будинок.
— І я таке чув, — сказав батько. — Я зранку телефонував Карлу Роджерсу. Він не продавав Диваку ніяких будинків. А Карл — єдиний агент із нерухомості в усьому місті.
Чарлі Белловс ковтнув кашу. Він глянув на батька.
— Та ні, не тільки він продає у нас нерухомість.
— Що ти таке говориш? — зажадав знати батько.
— Нічого, крім того, що я визирнув на вулицю опівночі і дещо побачив.
— Що ти там побачив?
— Світив місяць. Знаєте, що я побачив? Я побачив двох людей, вони йшли по Елм-Ґрейд-роуд. Чоловік і жінка. Чоловік у новій темній сорочці, а жінка — у зеленій сукні. Вони йшли дуже повільно і трималися за руки, — Чарлі перевів подих. — То були містер Дивак Мартін і міс Велдон. А на Елм-Ґрейд-роуд у тому керунку немає ніяких будинків. Тільки кладовище Трініті-парк. А містер Ґуставсон продає склепи на тому кладовищі. У нього контора у місті. Тож я і кажу, що містер Карл Роджерс — не єдиний, хто продає нерухомість. Тому…
— Тьху! — роздратовано пирхнув батько. — То тобі наснилося!
Чарлі схилився над тарілкою каші, поглядаючи на батьків краєм ока.
— Так, сер, — зітхнув він нарешті. — Мені наснилося.
Фіннеґан
Сказати, що справа Фіннеґана переслідує мене все життя, означає вельми недооцінити значущість подій, які, зрештою, і призвели до фінальної трагедії. Тільки зараз, коли мені минув сьомий десяток, я наважуюся записати цю історію. І нехай у враженого поліцейського буде привід, схопивши кайло та заступ, або бігти відкопувати мою правду, або ж, навпаки, поховати мою брехню.
Факти такі.
Троє дітей заблукали та зникли. Їхні тіла знайшли в гущавині Чесемського лісу, й на жодному не було виявлено ознак насильницької смерті. Однак із них висмоктали всі життєві соки. Зосталася тільки шкіра — діти скидалися на збляклі ягоди винограду, які палюче сонце до краю висушило бездощовим літом.
Щойно збідовані рештки нещасних дітей були знайдені, відразу ж поповзли свіжі чутки про вампірів та інших почвар зі схожими кулінарними уподобаннями. Такі міфи завжди йдуть услід за фактами, від яких волосся на голові стає дибки. Патякали, що лише цвинтарна потвора здатна зжерти та знищити три життя, а ще не один десяток — занапастити.
Дітей поховали у найсвятішій землі. А невдовзі після цього сер Роберт Меррівезер, гідний претендент на посаду Шерлока Холмса — і котрий тільки через скромність відмовлявся від цього титулу — пройшов крізь десять дюжин дверей своєї старовинної садиби та рушив на пошуки жахного викрадача життів. Додам, що з собою він узяв ще й мене — нести бренді та парасольку, а ще попереджати про підступні чагарники, які чатують на подорожніх у тому темному та загадковому лісі.
Сер Роберт Меррівезер, кажете?
Саме так. А ще сто та ще дванадцять чудових дверей у його замкненому будинку.
Чи користувалися тими дверима? Лише кожними дев’ятими. Як же вони опинилися в старій садибі сера Роберта? Колекціонер дверей, він сам замовляв їх з Ріо, Парижа, Рима, Токіо та Центральної Америки. Розжившись новим екземпляром, він чіпляв двері так, щоб їх можна було роздивитися з обох боків на стінах верхніх або нижніх покоїв. А потім влаштовував екскурсії цими химерними порталами для схиблених на антикваріаті дурнів, які умлівали над чи то вибагливо розцяцькованими, чи то надміру лубочними зразками. Захоплювалися дверима доби рококо або ж Першої Імперії[26] — тими, що їх викинули племінники Наполеона, або ж конфіскованими в Германа Ґерінґа[27](той свого часу добряче понишпорив Лувром).[28] Інші, поточені піщаними бурями Оклахоми, приїжджали на вантажівках. Вони були загорнуті в яскраві плакати мандрівних атракціонів, яких поховала в собі запилюжена пустка Америки 1936-го. Уявіть найогидніші двері — і ви знайдете їх тут. Уявіть найкращі двері — в нього є і вони: красу надійно сховано за порталами забуття.
Я приїхав подивитися на двері, а не на смерті. За його розпорядженням — чи то пак, наказом — я, згораючи від цікавості, придбав квиток на пароплав, а коли приїхав, то побачив, що сера Роберта ваблять не сотні дверей, а одні-єдині надзвичайно темні двері. Таємничий портал, не викритий донині. А під ним? Могила.
26
Перша Французька імперія (Le Premier Empire, 1804–1815) — епоха імперії Наполеона Бонапарта у Франції, яка замінила Французький консулат. Перша імперія бере початок 18 травня 1804 року з оголошення Наполеона Бонапарта «імператором французів» під іменем «Наполеон Перший», а закінчується квітнем 1814 р., коли Наполеон зрікся престолу і був засланий на острів Ельба.
27
Герман Ґерінґ (Hermann Göring, 1893–1946) — німецький політичний, державний і військовий діяч часів Третього Райху. Найближчий соратник Адольфа Гітлера, так званий «наці номер два», другий після Гітлера військовий і економічний керівник Третього Райху. Один із головних військових злочинців нацистської Німеччини. Засуджений на Нюрнберзькому процесі до страти через повішання, однак за кілька годин до її виконання він проковтнув ампулу з ціанистим калієм.
28
Лувр (Musée du Louvre) — один із найбільших музеїв світу, розташований на правому березі Сени в першому окрузі Парижа. Музей Лувр демонструє 35 000 експонатів, від найдавніших часів до XIX ст. на площі понад 60 000 м. Починаючи з 2008 р., експонати музею розділені на 8 колекцій: Стародавній Схід, Стародавній Єгипет, Стародавня Греція, Етрурія та Рим, Мистецтво ісламу, Скульптури, Предмети мистецтва, Образотворче мистецтво, Графічне мистецтво.