— Розумію, — це він дещо применшив дійсність, але мені вистачить.
— Не бажаєте випити? Чогось алкогольного?
— Ні, дякую. Просто фруктового соку, якщо є, — почала вступати у свої права розхитаність, пов’язана з завантаженням, а ще у мене недоречно засвербіли стопи та пальці — як я вирішив, від нікотинової залежності. За винятком окремих цигарок, які я вряди-годи стріляв у Сари, я не курив останні два чохли, і мені не хотілося знову кидати цю звичку. Алкоголь на додачу до всього цього мене б добив.
Банкрофт склав руки на колінах.
— Звісно. Я попрошу принести соку. Отже, з чого ви 6 хотіли почати?
— Можливо, нам слід почати з ваших очікувань. Я не знаю, що вам сказала Рейлін Кавахара чи яку репутацію має тут, на Землі, Корпус посланців, але не чекайте від мене див. Я не чаклун.
— Я це усвідомлюю. Я уважно читав літературу Корпусу. А Рейлін Кавахара сказала мені одне: що ви надійний, хоч і трохи примхливий.
Я згадав Кавахарині методи та свою реакцію на них. Примхливий. Еге ж.
Я все одно розповів йому стандартну фігню. Кумедно було рекламувати себе клієнтові, вже готовому до співпраці. Кумедно було також применшувати власні можливості. Кримінальній спільноті скромність невластива, а серйозну підтримку здобувають, роздуваючи вже наявну репутацію. Це більше скидалося на повернення до Корпусу. Довгі відполіровані столи для нарад і Вірджинія Відаура, що відмічає здібності членів своєї команди.
— Підготовку посланців було розроблено для колоніальних підрозділів командос ООН. Це не означає…
Не означає, що кожен посланець є командос. Ні, це не зовсім так, але, зрештою, що таке вояк узагалі? Якою мірою підготовка сил спецпризначення позначається на фізичному тілі, а якою — на розумі? І що відбувається, коли їх розділюють?
Космос, як часто кажуть, великий. Найближча з Заселених Планет розташована за п’ятдесят світлових років од Землі. Відстань до найвіддаленішої вчетверо більша, а деякі транспортні засоби Колоній і досі летять. Що робити, якщо який-небудь маніяк почне гриміти тактичними ядерними бомбами чи іншими небезпечними для біосфери цяцьками? Можна передати інформацію за допомогою гіперпросторового голкокидка, майже миттєво — вчені навіть досі сперечаються про те, яким терміном її назвати; але цим, цитуючи Квеллкристу Сокольничу, не привести жодної бісової дивізії. Навіть якщо запустити військовий транспорт, щойно почнеться срач, піхота прибуде якраз вчасно, щоб опитати внуків переможців.
Так Протекторатом не керують.
Гаразд, можна оцифрувати та відправити розуми однієї крутої бойової групи. Чисельність уже давно не грає великої ролі у війні, а більшість військових перемог за останні півтисячоліття здобули маленькі мобільні партизанські сили. Можна навіть перелити крутих бійців-ЦЛВ безпосередньо в чохли, що пройшли бойову обробку, мають наворочену нервову систему та вирощені на стероїдах тіла. А що робити тоді?
Вони в незнайомих тілах на незнайомій планеті б’ються за одну групу геть незнайомих людей проти іншої групи зовсім незнайомих людей з причин, про які вони, ймовірно, взагалі не чули і, безумовно, не розуміють. Довкола інший клімат, інші мова та культура, інша фауна й рослинність, інша атмосфера. Блін, навіть сила тяжіння інша. Вони нічого не знають, і навіть якщо надати їм при завантаженні вбудовані знання про місцеві умови, вони муситимуть засвоювати величезний масив інформації тоді, коли їм, швидше за все, доведеться захищати власне життя за кілька годин після зачохлення.
І тут з’являється Корпус посланців.
Нейрохімічна обробка, кіборгівські інтерфейси, посилення — все це речі фізичні. Здебільшого вони навіть не торкаються чистого розуму, а переправляють саме розум. Із цього й почався Корпус. Психологічно-духовні техніки, про які тисячоліттями знали східні культури на Землі, скоротили до системи підготовки, такої ґрунтовної, що на більшості планет тим, хто її пройшов, негайно забороняли законом обіймати будь-які політичні чи військові посади.
Не бійці, ні. Не зовсім вони.
— Я працюю шляхом проникнення, — закінчив я. — Я всотую все, з чим контактую, і цим живу.
Банкрофт засовався на своєму місці. Він не звик, щоб йому читали лекції. Настав час починати.
— Хто знайшов ваше тіло?
— Моя донька Наомі.
Хтось відчинив двері в кімнаті внизу, і він замовк. За мить сходами на балкон піднялася покоївка, що перед цим обслуговувала Міріам Банкрофт; вона несла тацю з явно охолодженим графином і високими склянками. Банкрофтові підключили прилад внутрішнього зв’язку — здавалося, як і всім іншим у Сантач-Гаусі.