Відроджений Дракон
Роберт Джордан
Колесо Часу. Книга 3
ЗМІСТ
ПРОЛОГ. Фортеця світла
РОЗДІЛ 1. Очікування
РОЗДІЛ 2. Саїдін
РОЗДІЛ 3. Вісті з Рівнини
РОЗДІЛ 4. Тіні уві сні
РОЗДІЛ 5. Жахіття наяву
РОЗДІЛ 6. Полювання розпочато
РОЗДІЛ 7. Вихід з гір
РОЗДІЛ 8. Джарра
РОЗДІЛ 9. Вовчі сни
РОЗДІЛ 10. Таємниці
РОЗДІЛ 11. Тар Валон
РОЗДІЛ 12. Престол Амерлін
РОЗДІЛ 13. Покарання
РОЗДІЛ 14. Укол шипів
РОЗДІЛ 15. Сірий Чоловік
РОЗДІЛ 16. Полювання втрьох
РОЗДІЛ 17. Червона сестра
РОЗДІЛ 18. Зцілення
РОЗДІЛ 19. Пробудження
РОЗДІЛ 20. Візит
РОЗДІЛ 21. Світ Снів
РОЗДІЛ 22. Ціна персня
РОЗДІЛ 23. Скріплена печаттю
РОЗДІЛ 24. Розвідка і знахідки
РОЗДІЛ 25. Запитання
РОЗДІЛ 26. За замкбм
РОЗДІЛ 27. Тел’аран’ріод
РОЗДІЛ 28. Вихід
РОЗДІЛ 29. Причинити пастку
РОЗДІЛ З0. Перший кидок
РОЗДІЛ 31. «Жінка з Танчіко»
РОЗДІЛ 32. Перший корабель
РОЗДІЛ 33. У плетиві
РОЗДІЛ 34. Інший танець
РОЗДІЛ 35. Сокіл
РОЗДІЛ 36. Донька Ночі
РОЗДІЛ 37. Кайрен у вогні
РОЗДІЛ 38. Діви Списа
РОЗДІЛ 39. Ниті у Візерунку
РОЗДІЛ 40. Нічний герой
РОЗДІЛ 41. Клятва мисливця
РОЗДІЛ 42. «Догодити борсуку»
РОЗДІЛ 43. Брати Тіні
РОЗДІЛ 44. Впольовані
РОЗДІЛ 45. Кеймлін
РОЗДІЛ 46. Послання з Тіні
РОЗДІЛ 47. Наввипередки з Тінню
РОЗДІЛ 48. Вірні ремеслу
РОЗДІЛ 49. Гроза в Тірі
РОЗДІЛ 50. Молот
РОЗДІЛ 51. Принада у сітях
РОЗДІЛ 52. У пошуках ліків
РОЗДІЛ 53. Потік Духу
РОЗДІЛ 54. Всередині Твердині
РОЗДІЛ 55. Що написано у Пророцтві
РОЗДІЛ 56. Народ Дракона
Глосарій
ПРОЛОГ
ФОРТЕЦЯ СВІТЛА
Пейдрон Найол блукав старечим поглядом по власному передпокою, однак його темні очі, затуманені думками, нічого не бачили. На потемнілих дерев’яних панелях, накладених на кам’яні стіни, масивні навіть тут, у серці Фортеці Світла, висіли пошарпані вицвілі гобелени, що колись були бойовими знаменами ворогів його молодості. Немов невидиме, в кімнаті стояло єдине крісло — грубе, з високою спинкою, подібне на трон. Доповнювали інтер’єр також кілька розкиданих столів. Не помічав він і чоловіка у білому плащі, що стояв навколішки на широких дошках підлоги із зображенням великого сонячного диска і заледве стримував свій запал. Хоча мало хто міг би так просто не звернути на нього увагу.
Перед тим, як відвести до Найола, Джарету Баяру дали час умитися. Щоправда, його шолом та кіраса залишилися забрудненими з дороги та понівеченими у битвах. Темні глибокі очі гарячковито зблискували, а на обличчі немовби паленів кожен м’яз. У чоловіка не було меча — в присутності Найола всі мали бути беззбройними — але здавалося, що він от-от вдасться до насильства, готовий зірватися, мов той собака з ланцюга.
З обох боків кімнати у довгих камінах палахкотіли вогні, долаючи нічний зимовий мороз. Це була звичайна вояцька кімната, де все було хоч і доладним, але буденним — окрім сонячного диска. Пишне умеблювання з’явилося в передпокої лорда капітана-командора Дітей Світла з появою Найола, якого удостоїли цим званням; сонцесяйна золота оздоба була затерта поколіннями прохачів. Потім меблі замінили, однак тепер прикраса знову затерлася. Золота тут вистачило б на те, щоби придбати будь-який маєток в Амадиції, а на додачу ще й високий титул. Десять років Найол крокував повз це золото й ніколи про нього не замислювався, — як і про сонячний диск, вишитий на грудях його білої туніки. Золото не багато важило для Пейдрона Найола.
Зрештою він підвів свій погляд на стіл, що стояв поруч, захаращений ма-пами та розкиданими листами й донесеннями. Серед цього безладу лежали й три ледь згорнені малюнки. Він неохоче взяв один. Байдуже який — усі малюнки зображували одне й те саме, тільки у різних манерах.
Шкіра в Найола, тонка, як відшліфований пергамент, з віком все тугіше напиналася на тіло, яке, здавалося, було лише кістками й жилами; а втім, воно не здавалося крихким. Ніхто не отримував Найолового титулу раніше, ніж сивина торкнеться волосся, і всі були твердішими за камінь, з якого побудовано Купол істини. Побачивши жилавий вигляд своєї руки, що тримала малюнок, він враз усвідомив, що потрібно поспішати. Час добігав кінця. Його час добігав кінця. Однак цього мусить вистачити. Він повинен зробити все, щоби вистачило.
Найол змусив себе розгорнути грубий пергамент хоча б до половини, щоби побачити обличчя, яке його цікавило. Хоча крейда вже трохи стерлася через торсання у саквах, втім, обличчя досі можна було розгледіти. Сіроокий юнак з рудуватим волоссям. Схоже, що він був високим, — проте точно сказати важко. Окрім волосся та очей, нічим особливим хлопець не вирізнявся.