— Якщо ми справді побачимо розбійників, — виголосила Еґвейн, — то я маю намір захищатися. Тут немає Амерлін, яка б визирала з-за наших плечей.
Найнів стисла губи.
— Якщо буде потреба, — сказала вона в простір перед собою, — ми можемо налякати будь-яких розбійників, як зробили це з білоплащниками. Якщо не знайдемо іншого способу.
— Давайте не будемо говорити про розбійників, — сказала Елейн. — Я б хотіла дістатися до селища без...
Постать у коричневому та сірому виросла прямо з-за куща перед ними.
РОЗДІЛ 38
ДІВИ СПИСА
Еґвейн сягнула саїдар іще до того, як крик вирвався з її уст, — і побачила сяйво також довкола Елейн. На мить вона замислилася над тим, чи почує Еллізор її крик і чи надішле когось на допомогу; «Блакитний журавель» не може бути далі ніж за милю вгору по річці. Тоді вона відкинула думку про чиюсь допомогу, вже сплітаючи потоки Повітря й Вогню у блискавку. Дівчина вже фактично чула їхні крики.
Найнів просто стояла, схрестивши руки на грудях, із рішучим виразом обличчя. Еґвейн не розуміла, чому та не сягає Істинного Джерела: чи то вона була недостатньо зла для цього, чи тому, що бачила те, що тепер бачила і Еґвейн. Особа, що стояла попереду, була дівчиною: не старшою від Еґвейн, але дещо вищою.
Вона не відпускала саїдар. Чоловіки інколи бувають достатньо дурні, аби вважати, що жінка менш небезпечна тільки тому, що вона — жінка; у Еґвейн не було таких ілюзій. Дівчина відчула, що Елейн також більше не оточує сяйво. Дочка-спадкоємиця, мабуть, і досі плекає ці безглузді уявлення. Вона просто ніколи не була бранкою шончанців.
Еґвейн думала, що мало хто буде дурним настільки, щоб вважати жінку перед собою безпечною, навіть якщо її руки порожні й у них не видно жодної зброї. У дівчини були блакитно-зелені очі та коротко підстрижене рудувате волосся, — окрім вузенької кіски, що звисала на її плече; м’яке шнуроване взуття до колін, обтислий плащ та бриджі усіх відтінків землі й скель. Про такі кольори й одяг Еґвейн колись розповідали; ця дівчина була аїлькою.
Дивлячись на неї, Еґвейн раптом відчула дивну спорідненість з дівчиною. Але вона не могла зрозуміти чому. Просто вона має такий вигляд, мов Рандова двоюрідна сестра, ось і все. Втім, навіть це відчуття подібності не притлумило її цікавості. Що, заради Світла, аїлька тут робить ? Вони ніколи не залишають Пустелю, —зчосів Аїльської війни. Вона все життя чула, які ж ті аїльці смертельно небезпечні, причому Діви Списа—не менше від воїнів-чоловіків. Але вона не відчувала страху; навпаки, її дратувало це відчуття. Із саїдар, що живиться Єдиною Силою, у неї не було потреби боятися. Окрім хіба що цілковито натренованих сестер, визнала вона. Але не інших жінок, — навіть якщо вона аїлька.
— Мене звати Ав’єнда, — мовила дівчина, — я із септу Дев’ять Долин клану Таардад Аїль. — Її обличчя лишалося таким самим спокійним і безтурботним, як і голос. — Я Фар Дарайз Май, Діва Списа. — Вона зробила паузу, вивчаючи дівчат. — У вас немає такого виразу на обличчях, — але ми бачили кільця. У ваших землях ви маєте жінок, подібних до наших Мудрих, — жінок, що називаються Айз Седай. Ви жінки з Білої Вежі, так?
Якусь мить Еґвейн відчувала розгубленість. Mu'? Вона обережно роззир-нулася навколо, але на відстані двадцяти кроків за кущами нікого не було.
Якщо були інші, то вони повинні бути в наступних хащах, більше ніж за двісті кроків попереду, — чи в тих, що за ними, ще вдвічі далі від цих. Надто далеко, щоб залякувати. Або ж вони мають луки. Тоді вони повинні були б добре володіти ними. Удома на змаганнях на Бел-Тайн та у День Сонця лише найкращі лучники могли поцілити з дистанції, більшої від двохсот кроків.
І все ж вона почувалася значно краще, коли знала, що може в будь-який момент вдарити блискавкою в того, хто спробує вистрілити.
— Ми жінки з Білої Вежі, — спокійно сказала Найнів. Вона аж занадто підкреслено не шукала довкола інших аїльок. А навіть Елейн їх виглядала. — А чи вважатимете ви котрусь із нас мудрою — це вже інше питання, — продовжила Найнів. — Чого ви хочете від нас?
Ав’єнда всміхнулася. Еґвейн переконалася, що вона справді була дуже милою; похмурий вираз обличчя приховував це.
— Ви говорите, як Мудра. По суті — і без поблажливості до дурниць. — її усмішка зникла, однак голос залишався спокійним. — Одна з нас тяжко поранена, — можливо, смертельно. Мудрі часто зцілювали тих, хто точно помер би без їхньої допомоги; і я чула, що Айз Седай можуть навіть більше. Вилікуєте її?