Вона була старша від нього десь на десять чи п’ятнадцять років, — більше, ніж він думав, — але все одно гарненька: з великими темними очима й маленьким пухлим ротиком, що, здавалося, от-от надується. Чи приготується до поцілунку. Він реготнув і сперся на свою палицю.
— Ну, що зроблено, те зроблено. Думаю, ви не намагалися накликати на нас неприємності.
Том спускався з сінника додолу; це було незграбно через його ногу, і Елудра перевела погляд з нього на Мета. Менестрель встиг натягнути на себе плащ; він рідко показувався без нього, особливо під час першої зустрічі.
— Це як в небилицях, — сказала вона. — Мене врятували менестрель і юний герой, — вона похмуро подивилася на чоловіків, що розпростерлися на підлозі, — від цих, чиї матері були свиньми.
— Чому вони хотіли вбити вас? — спитав Мет. — Він сказав щось про секрети.
— Секрети, — мовив Том ледь не ораторським тоном, — феєрверків, якщо я правильно зрозумів. Ви — ілюмінаторка, чи не так? — Він вишукано вклонився, продумано крутнувши плащем. —Я Том Меррилін, менестрель, як ви бачите. — І, ніби спохопившись, чоловік додав: — А це Мет, — юнак, який майстерно знаходить неприємності.
— Я була ілюмінаторкою, — спалахнула Елудра, — але ця свинота Таммуз зруйнував виступ для короля Кайрену, — і практично знищив нашу господу. А оскільки я була її господаркою, то гільдія визнала винною мене. — Її голос набув оборонного тону. — Я не розповідаю секрети гільдії, що б там не казав Таммуз, — але я не буду голодувати, якщо можу створювати феєрверки. Я вже не у складі гільдії, — тож її правила більше на мене не поширюються.
— Ґалдріан, — сказав Том так само напружено, як і вона. — Що ж, він вже мертвий король і більше не побачить феєрверків.
— Гільдія, — сказала вона стомлено, — вони практично звинувачують мене у цій війні з Кайреном, наче та одна лиха ніч призвела до смерті Ґалдріана.
Том наморщив носа.
— Схоже, я більше не можу залишатися тут, — продовжила вона. — Там-муз і це інше бидло скоро отямляться. Мабуть, цього разу вони розкажуть солдатам, що я вкрала те, що насправді створила сама.
Вона подивилася на Тома, тоді на Мета, спохмурніла — і, схоже, знайшла рішення.
— Я повинна винагородити вас, але в мене немає грошей. Можливо, я маю дещо не менш цінне, ніж золото. Чи навіть краще. Подивимось, що ви скажете.
Мет перезирнувся з Томом, коли вона почала порпатися під брезентом свого візка. Я допомагаю тим, хто може заплатити. Йому здалося, що у блакитних очах Тома спалахнув вогник здогаду.
Елудра відділила один клунок від кількох таких самих, — короткий згорток важкої промасленої тканини завширшки з її руку. Вона поклала його на солому, розв’язала мотузки й розгорнула по підлозі тканину. Чотири ряди кишень по всій довжині, у кожному ряду — більші, ніж ті, що в попередньому. Кожна кишеня містила вкритий воском паперовий циліндр, доволі грубий на кінцях, з якого стирчав темний шнур.
— Феєрверки, — сказав Том. — Я знав це. Елудро, ви не повинні цього робити. Якщо ви продасте їх, то вам вистачить грошей на десять чи й більше днів проживання в добрій корчмі з хорошим харчуванням. Ну, будь-де, — тільки не тут, не в Аринґіллі.
Опустившись на коліна біля довгого шматка промасленої тканини, жінка пирхнула на нього.
— Тихіше, стари ганю. — Вона сказала це по-доброму. — Мені не дозволено бути вдячною? Гадаєте, я віддала б ці, якби у мене їх не було іще — для продажу? Слухайте мене уважно.
Мет захоплено присів біля неї. Він бачив феєрверки двічі в своєму житті, їх привозили до Емондового Лугу торговці, за великі кошти Ряди Селища. Коли йому було десять, він розрізав один, аби подивитися, що ВСРррДИНІ, — і влаштував справжній шарварок. Мер Бран аль’Вір ляснув його; Дорал Барран, яка була тоді Мудринею, всипала різок; а коли він повернувся додому, його відшмагав ременем батько. Ніхто в селищі не розмовляв з ним місяць, — окрім Ранда й Перрина, та й вони переважно розповідали йому, який він дурень, що це зробив. Він простягнув руку, щоб доторкнутися до одного з циліндрів. Елудра вдарила його по руці.
— Спершу послухайте, я сказала! Оці найменші просто гучно вибухають — і все. — Вони були завбільшки з її мізинець. — Ось ці, наступні, вибухають з яскравим спалахом. Наступні вибухають зі спалахом й іскрами. Останні, — ці були грубші за її великий палець, — вибухають з усіма цими ефектами, тільки іскри в них кольорові. Майже як нічна квітка, тільки в небі.
Нічна квітка1? подумав Мет.
— Ви повинні бути особливо обачні з цими. Бачите запалювальний шнур? Він дуже довгий. — Помітивши його порожній погляд, вона помахала довгим темним шнуром перед ним. — Оцей, оцей!