— Міст Квітів, — виголосив Лан, коли вони переїхали ще один низький міст. Він глибоко вдихнув. — А тепер ми в Парфумерному кварталі. Іллі-анці — поетичний народ.
Зарін позаду Перрина тамувала сміх.
Так, наче йому набрид повільний темп ілліанців, Охоронець швидко повів їх вулицями до двоповерхової корчми, збудованої з грубого, із зеленими прожилками, каменю, та з дахом із блідо-зеленої черепиці. Уже наближався вечір; світло м’якшало, тому що сонце сідало. Це трохи послабило спеку, — але не сильно. Хлопчаки, що сиділи на сходах перед корчмою, скочили, аби забрати їхніх коней. Темноволосий хлопчак років десяти запитав у Лояла, чи він не оґір, і, коли Лоял відповів ствердно, — вдоволено кивнув і сказав: «Я так і знав». Він відвів великого коня Лояла, підкидаючи мідяк, що дав йому велетень.
Перрин похмуро подивився на вивіску, перш ніж рушити за іншими.
Борсук у білу смужку танцював на задніх лапках з чоловіком, що ніс щось схоже на срібну лопату. Він прочитав: «Догодити борсуку». Мабуть, це якась історія, про яку я ніколи не чув.
У загальній залі на підлозі валялася тирса, а повітря заповнював тютюновий дим. Також пахло вином, рибою, що готувалася на кухні, і сильними квітковими парфумами. Грубо витесані голі балки високої стелі потемніли від старості. Цього раннього вечора не більше чверті табуретів і лав були заповнені чоловіками, вбраними у прості робочі каптани і жилетки; були тут і босоногі матроси. Усі вони сиділи якомога ближче один до одного довкола одного столу, де вродлива темноока дівчина, від якої й линув той запах парфумів, співала під бряжчання дванадцятиструнного біттерна й танцювала на столі, вимахуючи складками своєї спідниці. У її вільної білої блузи був дуже низький викот. Перрин впізнав мелодію «Кохана, що танцює», однак слова відрізнялися від тих, які він знав.
Дівчина з Лу/арда приїхала до міста, щоб глянути, що там. Пускала бісики та усміхалась усім, усім.
Вловила хлопака чи навіть трьох, чи й трьох
Тонкою ніжкою та шкірою блідою.
Вловила ще й капітана корабля притім, притім
З легким зітханням та веселим сміхом.
Її життя було їй милим, милим.
І
Вона перейшла до іншої строфи, і коли Перрин зрозумів, про що вона співає, його обличчя спаленіло. Він думав, що ніщо не зможе його здивувати після танців дівчат-бляхарок, але там були лише натяки. Ця ж дівчина співала відверто.
Зарін кивала в ритм музиці й усміхалася. Її усмішка стала ширшою, коли вона подивилася на нього.
— Що таке, фермере? Ніколи не бачила чоловіка твого віку, що ще був би здатен червоніти.
Він сердито подивився на неї й вчасно зупинив себе, тільки би не сказати чогось, що все одно було б недолугим. Ця клята дівчина змушує мене смикатися ще до того, як я встигаю подумати. Світло, можу закластися: вона гадає, що я ніколи в житті навіть не цілував дівчат! Він намагався більше не чути, що співає дівчина. Якщо він не припинить червоніти, Зарін, безсумнівно, збентежить його ще більше.
Здивування спалахнуло на обличчі власниці, коли вони увійшли. Велика огрядна жінка з товстою ґулькою на потилиці й ароматом мила швидко вгамувала своє здивування й поспішила до Морейн.
— Майстрине Марі, — сказала вона. — Ніколи не думала побачити вас тут сьогодні. — Вона завагалася, розглядаючи Перрина й Зарін, тоді поглянула на Лояла, — але не так пильно, як на них. Її очі спалахнули від вигляду оґіра, але вся увага була прикута до «майстрині Марі». Вона стишила голос: — Мої голуби долетіли благополучно? — Схоже, Лана вона сприймала як частину Морейн.
— Впевнена, що так, Ньєдо, — сказала Морейн. — Я була вже в дорозі, але впевнена: Адин записала все, що ви передали. — Вона глянула на дівчину на столі без видимого невдоволення і взагалі без жодного іншого виразу. — «Борсук» був значно спокійнішим, коли я була тут востаннє.
— Ага, майстрине Марі, так і було. Схоже на те, що ці лайдаки ще від зими не відійшли. Тут не вчиняли бійок десять років, аж ось сталося, — під кінець цієї зими. — Вона кивнула на одного чоловіка, що не сидів біля співачки, — чоловіка, навіть більшого від Перрина, що стояв біля стіни зі схрещеними руками й притупував у такт музиці. — Навіть Білі було складно справлятися з ними, — тож я найняла дівчину, щоб прогнати злостивість з їхніх голів. Вона звідкись з Алтара. — Жінка нахилила голову, вслухаючись. — Чистий голос, але я співала краще — ага, і танцювала також — у її віці.