— Зараз, — сказала Айз Седай, коли його стріла полетіла. Повітря між її руками загорілося й рушило просто на гончаків, освітлюючи темряву. Коні вискнули й стрибнули, намагаючись вирватися.
Перрин прикрив рукою очі, щоб захиститися від біло-гарячого сяйва й жару, що нагадувало про відкритий ковальський горн; раптовий полудень блиснув у темряві і зник. Коли юнак прибрав руку, в його очах мерехтіли цятки, — і слабкий, зниклий слід від лінії вогню. Там, де були Темні гончаки, не залишилося нічого, окрім темної землі та легкого дощику; єдиними рухомими тінями були ті, що створювали хмари, коли перетинали місяць.
Я думав, вона кине вогонь на них, чи викличе блискавки, — але це...
— Що це було? — хрипко спитав він.
Морейн знову дивилася в напрямку Ілліана, наче могла бачити крізь усі ці милі темряви.
— Можливо, він не побачив, — сказала вона радше до себе. — Це далеко, — і, якщо він не стежив, то, можливо, й не помітив.
— Хто? — спитала Зарін. — Саммаел? — Її голос трохи тремтів. — Ви казали, що він у Ілліані. Як він міг бачити те, що сталося тут? Що ви зробили?
— Дещо заборонене, — холодно сказала Морейн. — Заборонене присягами, такими ж сильними, як Три Клятви. — Вона взяла у дівчини віжки Альдіб і погладила шию кобили, заспокоюючи її. — Дещо, що не використовували вже дві тисячі років. Дещо, за що мене можуть упокорити — лише за знання.
— Можливо... — тихо загудів Лоял. — Можливо, нам варто йти? їх може бути більше.
— Не думаю, — сказала Айз Седай, сідаючи на коня. — Він не відпускатиме дві зграї одночасно, якщо вони у нього є; вони зчепляться одна з одною замість того, щоб полювати на своїх жертв. І, думаю, ми не його основна здобич, — інакше б він прийшов сам. Гадаю, ми... завада, — вона говорила спокійно, але було очевидно, що їй не подобалося таке ставлення, — чи, можливо, просто дрібнота, яку можна сунути до ягдташа, не докладаючи особливих зусиль. Утім, залишатися так близько від нього не варто.
— Ранд? — спитав Перрин. Він буквально відчув, як Зарін нахилилася, щоб краще чути. — Якщо ми не його здобич, то тоді це Ранд?
— Можливо, — сказала Морейн. — Або Мет. Пам’ятай, що він — також тпа’верен. І він просурмив у Ріг Валіра.
Зарін видала здушений звук.
— Він просурмив у нього? Хтось його вже знайшов?
Айз Седай не звертала уваги на дівчину, висунувшись із сідла, щоб пильно глянути в темний блиск полірованого золота Перринових очей.
— Знову події випереджають мене. Мені це не подобається. І тобі теж не повинно. Якщо події випередять мене, вони можуть розтоптати тебе — й решту світу разом з тобою.
— У нас попереду все ще багато ліг до Тіра, — сказав Лан. — Оґір має рацію. — Він уже був у сідлі.
За мить Морейн виструнчилася й пришпорила кобилу. Вона вже наполовину з’їхала з кургану, коли Перрин зняв тятиву й забрав у Лояла віжки Ходака. Горіти тобі, Морейн! Я знайду відповіді!
Спершись на впале дерево, Мет насолоджувався теплом багаття. Три дні тому дощі перемістилися на південь, але він усе ще відчував вологу. У цей момент Мет заледве помічав вогники, що танцювали. Юнак замислено роздивлявся маленький, вкритий воском циліндр у своїй руці. Том був поглинутий настроюванням своєї арфи, бурмочучи собі під носа щось про дощ і вологу, і навіть не дивився у Метів бік. Довкола них у темних хащах сюрчали цвіркуни. Опинившись між селами при заході сонця, вони обрали цей перелісок, розташований подалі від дороги. Протягом двох ночей вони намагалися купити кімнату для ночівлі; двічі фермери спускали на них своїх собак.
Мет витяг свій ніж із піхов — і завагався. Талан. Вона сказала, що вони вибухають лиш інколи. Талан. Так обережно, як тільки міг, він розрізав трубку по всій її довжині. Це таки була трубка, до того ж паперова — вдома він знаходив шматочки паперу на землі після феєрверків — точніше, зроблена з кількох шарів паперу, але всередині заповнена чимось схожим на порохно, чи, можливо, сіро-чорну дрібну гальку разом з пилюкою. Він помішав їх на долоні одним пальцем. Як, заради Світла, галька може вибухнути?
— Спопели мене Світло! — прокричав Том. Він сунув свою арфу у футляр, немовби захищаючи від того, що було в Метовій руці. — Ти хочеш вбити нас, хлопче? Ти хіба не чув, що ця річ вибухає вдесятеро сильніше від повітря, аніж від вогню? Феєрверки — майже те ж саме, що й фокуси Айз Седай, хлопче.