— У Морґейз новий радник, — сухо сказав Том. — Ґарет Брін не сприй-няв його, — тож Бріна відправили до його маєтку спостерігати за вирощуванням овець для вовни. Базеле, ти ходитимеш чи ні?
— Хвильку, Томе. Хвильку. Я хочу зробити правильний хід. — Ґілл затис зубами трубку й зосереджено подивився на дошку, пахкаючи димом.
— Отже, радник королеви не любить Тар Балон, — сказав Мет. — Тоді зрозуміло, чому гвардійці так відреагували, коли я сказав, що прибув звідти.
— Якщо ти сказав їм це, — мовив Ґілл, — то тобі дуже пощастило, що ти зміг утекти звідти з цілими кістками. Якщо там був хтось з нових людей. Ґаебріл замінив половину гвардійців в Кеймліні обраними ним людьми, — і це неабияка кмітливість, зважаючи на те, як недовго він тут є. Дехто каже, що Морґейз вийде за нього заміж. — Він потягнувся, щоб покласти камінець, а тоді відсмикнув руку назад, похитавши головою. — Часи змінюються. Люди змінюються. Надто багато змін для мене. Здається, я старію.
— Схоже, ти хочеш, щоб ми всі тут постаріли, поки ти походиш, — пробурмотів Том. Кішка потяглася й пробралася столом до нього, щоб їй погладили спинку. — Пробалакавши весь день, ти не зможеш зробити вдалий хід. Чому б тобі просто не здатися, Базеле?
— Я ніколи не здаюся, — твердо мовив Ґілл.—Я ще поб’ю тебе, Томе. — Він поклав білий камінець на перехресті двох ліній. — От побачиш.
Том пирхнув. Виходячи з того, що Мет побачив на дошці, у Ґілла було небагато шансів.
— Мені потрібно просто оминути гвардійців, — і тоді я зможу віддати листа Елейн просто до рук Морґейз. — Особливо якщо там усі — як той товстий дурень. Світло, це ж треба, — він сказав їм, що я Друг Морока?
— Ти його не віддав? — скрикнув Том. — Я думав, ти хотів його позбутися.
— У тебе є лист від дочки-спадкоємиці? — вигукнув Ґілл. — Томе, чому ти не сказав мені?
— Пробач, Базеле, — пробурмотів менестрель. Він подивився на Мета з-під густих брів і дмухнув у вуса. — Хлопець гадає, що хтось хоче вбити його через це, — тож я вирішив, що він скаже про це сам, якщо захоче. По-моєму, йому вже байдуже.
— Що за лист? — спитав Ґілл. — Вона збирається додому? І лорд Ґавін? Сподіваюся на це. Я справді вже чув про війну з Тар Балоном, — наче є хтось до такої міри дурний, щоб воювати з Айз Седай. Якщо ви спитаєте мене, то це все — ті божевільні чутки, що ми чуємо про Айз Седай, яка нібито підтримує Лжедракона десь на заході і використовує Силу як зброю. Не те щоб я міг зрозуміти, чому це спонукає когось почати війну з ними; радше навпаки.
— Ви одружені з Колін? — спитав Мет, і майстер Ґілл здригнувся.
— Світло спаси мене від цього! Ти б подумав, що корчма належить тепер їй. Якби вона була моєю дружиною!.. Як це стосується листа дочки-спадкоємиці?
— Ніяк, — сказав Мет, — але ви говорили так довго, що я подумав, що ви забули про власні проблеми.
Ґілл закашлявся, а Том пирснув зо сміху. Мет поквапився продовжити, перш ніж господар устиг заговорити.
— Лист запечатаний; Елейн не розповідала мені його змісту. — Том скоса подивився на нього, погладжуючи вуса. Невже він думає, що я зізнаюся, що відкривав його? — Але я не думаю, що вона повертається. Наскільки мені відомо, вона планує стати Айз Седай.
Він розповів їм про свою спробу доправити листа, — хіба що згладив декілька кутів, про котрі їм не слід було знати.
— Нові люди, — сказав Ґілл. — Принаймні з огляду на їхню поведінку. Ставлю на це. Не кращі від розбійників, — більшості з них, окрім хитрооких. Зачекай до вечора, хлопче, коли гвардійці на воротах зміняться. Просто скажи ім’я дочки-спадкоємиці, — і про всяк випадок, якщо серед них буде хтось від Ґаебріла, схили трохи голову. Приклади руку до чола. І не буде проблем.
— Нехай я згорю, якщо зроблю так. Не буду я плазувати перед кимось. Навіть перед самою Морґейз. Цього разу мене й близько не буде біля гвардійців.
Принаймні поки не дізнаюся, що наговорив про мене той товстун. Чоловіки витріщилися на нього, немов на божевільного.
— Як, заради Світла, — сказав Ґілл, — ти збираєшся потрапити до королівського палацу, не проминувши гвардійців? — Його очі округлилися, наче він пригадував щось. — Світло, ти ж не... Хлопче, тобі потрібен буде талан Морока, щоб залишитися живим!
— Про що ти говориш, Базеле? Мете, яку дурницю ти хочеш встругнути?
— Мені таланить, майстре Ґілле, — сказав Мет. — Приготуйте щось смачненьке, коли я повернуся.