— Схоже, ти говориш про лорда Комара, — повільно сказав Ґілл. — Він був добрим солдатом, — але кажуть, що він покинув гвардію через якусь темну історію. Ніхто не говорив з ним про це напряму; Комар був одним з найкращих мечників у гвардії. Ти говориш серйозно?
— Думаю, так, Базеле, — сказав Том. — Упевнений, що так.
— Світло, осяй нас! Що сказала Морґейз? Ти ж сказав їй, чи не так? Щоб ти згорів, — ти ж сказав їй!
— Аякже, — гірко сказав Мет. — 3 Ґаебрілом, що стояв поруч з нею, і її телячим поглядом на нього! Я сказав: «Я простий селянин, який просто переліз через вашу стіну пів години тому, але вже дізнався, що ваш довірений радник, той, у якого ви закохані, планує вбити вашу доньку». Світло, . чоловіче, — та вона відрубала б мені голову!
— Так, вона могла б. — Том розглядав складне різьблення на чапгі люльки й крутив один вус. — У неї запальний характер, — мов блискавка, і вдвічі небезпечніший.
— Тобі відомо це краще від інших, Томе, — відсторонено сказав Ґілл. Дивлячись у простір, він провів обома руками по сивіючому волоссі.—Має ж бути щось, чим я можу допомогти. Я не тримав меча в руках ще з Аїльської війни, але... Що ж, нічого хорошого з цього не вийде. Лише вб’юся ним. Але ж мушу я щось зробити!
— Чутки. — Том потер свого носа; здавалося, він вивчав дошку й говорив до себе. — Ніхто не може вберегти Морґейз від чуток, і, якщо вона чутиме про це достатньо багато, то почне міркувати. Чутки — це голос народу, а народ часто говорить правду. Морґейз це відомо. Немає жодної живої людини, котра б перевершила її в Грі. Любов — любов’ю, але коли Морґейз стане перевіряти Ґаебріла, він не зможе приховати все, як дитячі шрами. А коли вона дізнається, що він планує нашкодити Елейн... — Він поклав камінець на дошку; на перший погляд, це був дивний хід, але Мет бачив, що через три ходи третина Ґіллових камінців буде оточена. — У лорда Ґаебріла будуть найбільш продумані похорони.
— Ти й твоя Гра Домів, — пробурмотів Ґілл. — Все ще може запрацювати. — На його обличчі раптом засяяла посмішка. — Я навіть знаю, кому першому розповісти. Все, що мені потрібно, — це сказати Ґілді, що мені це приснилося; і через три дні половина служниць у Новому місті говоритимуть про це, як про факт. Вона найвеличніша пліткарка, яку коли-небудь вимислив Творець.
— Тільки переконайся, що слід не приведе до тебе, Базеле.
— Не турбуйся за це, Томе. От тиждень назад один чоловік розповів мені один зі своїх поганих снів, який він нібито чув від когось, хто чув його ще від когось. Ґілда, мабуть, підслухала, як я розповів це Колін; проте, коли я запитав її, вона дала мені кілька імен, що вели на інший бік Кеймліна і там зникали. Після цього я відстежив шлях плітки й знайшов останнього чоловіка, — лише з цікавості, щоб дізнатися, через скільки ротів це пройшло. І він заявив, що це був його сон. Не бійся, Томе.
Мета не хвилювали всі ці балачки про чутки — не вони захистять Еґвейн та інших, — і все ж одна річ спантеличила його.
— Томе, здається, ти сприймаєш все це дуже спокійно. Гадав, Морґейз була коханням усього твого життя.
Менестрель укотре роздивлявся чашу своєї люльки.
— Мете, одна дуже мудра жінка якось сказала мені, що час вилікує всі мої рани, заспокоїть всі переживання. Я не повірив їй. А все-таки вона мала рацію.
— Тобто ти більше не кохаєш Морґейз?
— Хлопче, минуло вже п’ятнадцять років відтоді, як я втік із Кеймліна, опинившись за крок від сокири ката. Тоді ще чорнило не висохло на наказі Морґейз. Сидячи тут і слухаючи пліткування Базела, — Ґілл запротестував, і Том підвищив голос, — пліткування, я сказав, про Морґейз і Ґаебріла, і про те, що вони одружаться, — я зрозумів, що почуття згасли, і вже давно. О, я досі обожнюю її і, можливо, навіть трохи люблю, — але це більше не велика пристрасть.
— А я вже думав, що ти кинешся в палац попередити її.
Мет засміявся, — і був здивований тим, що Том — теж.
— Я не настільки дурний, хлопче. Кожен дурень знає, що чоловіки й жінки інколи думають по-різному, але найбільша відмінність полягає ось у чому. Чоловіки забувають, але ніколи не пробачають; жінки ж пробачають, але ніколи не забувають. Морґейз, можливо, поцілує мене в щоку, дасть келих вина й скаже, що сумувала за мною. А тоді дозволить гвардійцям запроторити мене до в’язниці, а потім — відвести до ката. Ні. Морґейз — одна з найздібніших жінок, яких я коли-небудь знав, а це чогось варте. Мені майже шкода нещасного Ґаебріла, коли вона дізнається про все. Tip, кажеш? Ми можемо зачекати до завтра? Я хотів би поспати хоч одну ніч.
— До ночі я хочу опинитися якомога ближче до Тіра, — Мет змигнув. — Ти хочеш їхати зі мною? Я думав, ти плануєш залишитися тут.