— Я запам’ятаю це, — сказала Найнів. — Ви згадували використання кореня овечого язика від очного болю. Я ніколи не чула...
Еґвейн не витримала більше.
— Мериїм, — перебила вона, — ти справді вважаєш, що тобі коли-небудь знадобляться ці знання? Ти більше не Мудриня, — чи ти забула?
— Я нічого не забула, — відрізала Найнів. — Пам’ятаю часи, коли ти так само прагнула дізнатися щось нове, як і я.
— Матінко Ґунно, — ввічливо сказала Елейн, — що б ви зробили, якби дві дівчини не могли перестати сваритися?
Сива жінка стисла вуста й спохмурніла, дивлячись на стіл.
— Зазвичай, — чоловіки це чи жінки, — я раджу їм залишатися подалі одне від одного. Це найкраще працює. І це найлегше.
— Зазвичай? — спитала Елейн. — А якщо з якоїсь причини вони не можуть окремо? Наприклад, вони сестри.
— У мене є спосіб зупинити сварки, — повагом сказала жінка. — Я не закликаю спробувати, але дехто приходить до мене по це. — Еґвейн здалося, що в кутиках її рота промайнула посмішка. — Я беру срібну марку з кожної жінки. І по дві — з чоловіків, бо з ними більше метушні- Дехто купить будь-що, якщо воно коштує достатньо.
— Але які ліки? — спитала Елейн.
— Я прошу привести із собою іншого скандаліста, — того, з яким у людини виникають суперечки. Обидва очікують, що я приборкаю язик іншого.
Еґвейн мимоволі слухала. їй здавалося, що Найнів теж зосередила увагу на жінчиній розповіді.
— Коли вони мені заплатять, — продовжувала матінка Ґунна, згиняючи важку руку, — я виводжу їх надвір й засовую їхні голови в дощову бочку, — доки вони не погоджуються припинити суперечку.
Елейн вибухнула сміхом.
— Думаю, я могла зробити щось подібне й сама, — сказала Найнів аж надто жваво. Еґвейн сподівалася, що її вираз обличчя не схожий на вираз Найнів.
— Я не здивуюся, якщо це так. — Матінка Ґунна тепер широко всміхалася. — я кажу їм, що наступного разу, якщо почую, що вони сварилися, то зроблю це безкоштовно, — але тоді це буде вже річка. Дивовижно, але ці ліки часто спрацьовували, — особливо для чоловіків. І ще цікавіше те, як це вплинуло на мою репутацію. З якихось причин люди, яких я так лікувала, не розповідали деталей іншим, — тож по ліки приходили щомісяця. Якщо ви достатньо дурні, щоб з’їсти болотяну рибу, то не розповідатимете про це усім довкола. Думаю, ніхто з вас не має бажання витратити срібну марку.
— Гадаю, ні, — сказала Еґвейн і подивилася на Елейн, коли та знову зайшлася сміхом.
— Добре, — мовила сива жінка. — Ті, кого я лікую від сварок, зазвичай уникають мене, Як колючок, що заплуталися в їхніх сітях, — доки вони не захворюють по-справжньому. А мені приємна ваша компанія. Більшість тих, хто приходять зараз, хочуть чогось, що б допомогло забрати погані сни, — і вони дуже засмучуються, коли мені нема чого їм дати. — На мить вона спохмурніла, потираючи скроні. — Приємно бачити три обличчя, які не мають такого вигляду, наче хочуть кинутися в річку й потонути. Якщо ви затримаєтеся в Тірі, приходьте знову. Дівчина назвала тебе Мериїм? Я Аїліуїн. Наступного разу ми поговоримо про добрий чай Морського народу, — а не той, який скручує язика. Світло, як же я не люблю смак біло-болотника; болотяна риба і та солодша на смак. Взагалі, якщо у вас є зараз час, я заварю тремалкінзького чорного. Скоро й вечеря буде. У мене лише хліб, суп і сир, — але ласкаво прошу. .
— Було б чудово, Аїлгуїн, — сказала Найнів. — Взагалі... Аїлгуїн, якщо у вас є вільна спальня, я хотіла б винайняти її для нас трьох.
Повновида жінка оглянула їх, але ні слова не відповіла. Підвівшись, вона сховала банку з білоболотником до трав’яної шафи, тоді дістала з іншої червоний чайник і мішечок. Лише коли вона заварила тремалкінзький чорний, поставила на стіл чотири чисті чашки й миску з медовими стільниками та з олов’яними ложками, а тоді сіла в крісло, то заговорила.
— У мене три порожні спальні нагорі: усі мої доньки повиходили заміж. Мій чоловік, нехай Світло осяє його, зник у штормі в Кігтях Дракона двадцять років тому. Можете не думати про платню, якщо я дозволю вам тут залишитися. Якщо, Мериїм.
Розмішуючи мед у чаї, вона знову розглядала їх.
— Що може переконати вас? — тихо спитала Найнів.
Аїлгуїн продовжувала помішувати, наче забула про чай.
— Три молоді жінки приїхали на добрих конях. Я не багато знаю про коней, але ці мені на вигляд схожі на тих, якими їздять лорди й леді. Ти, Мериїм, стільки знаєш про ремесло, що могла б повісити трави на своєму вікні — чи повинна була б обрати, де це зробити. Я ніколи не чула, щоб хтось практикував десь далеко від місць, де народився, проте ваша вимова свідчить про те, що ви приїхали здаля. — Вона подивилася на Елейн. — Такий колір волосся трапляється в небагатьох місцях. Судячи з твоєї вимови, це Андор. Дурні чоловіки завжди балакають про те, щоб знайти золотоволосу дівчину з Андору. Все, що я хочу знати, — це чому ви тут? Тікаєте від чогось? Чи женетеся за чимось? Тільки ви не схожі на злодійок, — і я ніколи не чула, щоб три дівчини гналися за чоловіком разом. Тож скажіть мені — чому, і, якщо мене це влаштує, я віддам вам кімнати. Якщо хочете заплатити, — купіть трохи м’яса зараз чи пізніше. М’ясо дороге, відколи торгівля з Кайреном припинилася. Але спершу — чому, Мершм.