Найнів невпевнено погодилася, і Аїлгуїн прив’язала платформи — які вона називала колодками — до свого взуття і поспішила надвір. Еґвейн спостерігала за тим, як вона йшла, крізь кухонне вікно: повз коней, за ріг, по провулку вгору.
— А ти вчишся, як бути Айз Седай, Мериїм, — сказала вона, коли відвернулася від вікна. — Маніпулюєш людьми так само добре, як Морейн.
Обличчя Найнів зблідло. Елейн рушила через кімнату й ляснула Еґвейн по обличчю. Еґвейн отетеріла й лише кліпала очима.
— Ти зайшла надто далеко, — різко сказала золотоволоса дівчина. — Надто. Ми мусимо зживатися разом — або разом помремо! А ти сказала Аїлгуїн своє справжнє ім’я? Найнів сказала їй, що могла: що ми шукаємо Друзів Морока. І це було достатнім ризиком — пов’язувати нас із Друзями Морока. Вона сказала їй, що вони небезпечні; вбивці. Чи ми повинні були сказати, що вони — Чорні Айз Седай? У Тірі? Ти б ризикнула всім, розраховуючи, що Аїліуїн збереже таємницю?
Еґвейн боязко потерла щоку. У Елейн важка рука.
— Мені не подобається так чинити.
— Знаю, — зітхнула Елейн. — Які мені. Але ми мусимо.
Еґвейн знов розвернулася до вікна й дивилася на коней. Я знаю, що мусимо. Але мені все одно це не подобається.
РОЗДІЛ 49
ГРОЗА В ТІРІ
Врешті Еґвейн повернулася до столу та чаю. Вона думала, що, можливо, Елейн має рацію і вона зайшла надто далеко, але не змогла змусити себе вибачитися. Тож вони сиділи мовчки.
Коли Аїлгуїн повернулася, з нею був чоловік: худорлявий, середніх років, на вигляд мовби вирізьблений зі старого дерева. Джюлін Сандар залишив свої колодки біля дверей і повісив плаский конічний бриль на гачок. На паску поверх його коричневого каптана висів мечолам, — майже такий, як у Гюріна, але з короткими отворами з кожного боку довгого клинка. Він також ніс палицю заввишки з нього самого, а завтовшки з його великий палець, виготовлену зі світлого дерева, — ребристу, таку, які пастухи волів використовують для своєї череди. Чоловік мав чорняве, коротко стрижене волосся, а його швидкі темні очі, здавалося, помічали й запам’ятовували кожну деталь кімнати. І всіх присутніх у ній. Еґвейн заклалася б, що Найнів він оглянув двічі, і принаймні для неї відсутність реакції Найнів була награною; очевидно, що вона про це знала.
Аїліуїн вказала йому на місце за столом. Чоловік відгорнув манжети рукавів свого каптана, вклонився кожній по черзі й сів, приперши палицю до плеча, не кажучи ні слова доти, доки сивоволоса жінка не заварила свіжого чаю й усі не почали пити його зі своїх чашок.
— Матінка Ґунна розповіла мені про вашу проблему, — тихо сказав він, коли поставив чашку. — Я допоможу вам, якщо зможу, але високі лорди можуть невдовзі доручити мені якусь справу.
Повновида жінка пирхнула.
— Джюліне, коли це ти почав торгуватися, як крамар, що намагається видати льон за шовк? Не вдавай, що знаєш, коли високі лорди пошлють по тебе, до того, як вони це зроблять.
— Я не вдаю, — з усмішкою сказав Сандар, — бо знаю, що вночі на даху були якісь люди. Лише краєм ока помітив їхній рух, адже ховаються вони так само добре, як риба-голка в комишах. Ще ніхто не заявив про крадіжку, — але ті злодії проникли всередину, зуб даю. Запишіть це. Ще до початку наступного тижня мене викличуть до Твердині, тому що група злодіїв прокралася до будинків торговців чи навіть у маєтки лордів. Захисники, може, й охороняють вулиці, — але коли потрібно вистежити злодіїв, вони кличуть мисливця за злодіями, а я серед них — найкращий. Я не намагаюся набити ціну, — проте, що б я не зробив для цих гарних дівчат, я повинен зробити це швидко.
— Думаю, він говорить правду, — неохоче сказала Аїлгуїн. — Він скаже, що місяць зелений, а вода біла, якщо думатиме, що це принесе йому поцілунок, — але в інших справах бреше він менше від інших чоловіків. Мабуть, він найчесніший чоловік, який коли-небудь народжувався в Маулі.
Елейн закрила рукою рот, а Еґвейн тамувала свій сміх. Найнів сиділа нерухомо, і її вочевидь охопила нетерплячка.
Сандар насуплено глипнув на сиву жінку, а тоді, схоже, вирішив пропустити повз вуха те, що вона сказала. Він усміхнувся до Найнів.
— Зізнаюся, що мені цікаво дізнатися про цих злодіїв. Я знав жінок-крадійок, банду злодіїв, але ніколи не чув про зграю жінок-злодюжок. І я винен матінці Ґунні послугу.