Мет був упевнений у тому, що все це—через те, що він мало спав і нічого не їв, окрім тих випадків, коли згадував про це. Проте він не зупиниться. Він заклався і повинен перемогти, — так Мет казав собі; він прагнув перемогти, навіть якщо доведеться заплатити за це життям.
РОЗДІЛ 50
МОЛОТ
Полуденне сонце пекло, коли пором причалив до Тіра; калюжі на кам’яних доках парували, а вітер Перрину здавався таким же вологим, як і в Ілліані. У повітрі пахло смолою, деревиною і мотуззям — він бачив верфі далі на південь по річці, — а ще спеціями, залізом і ячменем, парфумами й вином, і ще сотнею різних ароматів, які він не міг виокремити із загальної суміші. Більшість з них тягнулася зі складів за доками. Коли вітер повіяв з півночі, він приніс запахи риби, які одразу ж щезли, щойно вітер стих. Жодних запахів того, на що можна полювати. Його розум потягнувся до вовків, перш ніж Перрин усвідомив це; однак, коли він зрозумів, то одразу ж узяв його під контроль. Останнім часом він робив це надто часто. Звісно, тут не було ніяких вовків. Не в такому місті. Але він не хотів, щоб це навіювало йому відчуття самотності.
Щойно пандус судна опустили, юнак вслід за Морейн і Ланом рушив на Ходаку на док. Величезний силует Твердині Тіра бовванів ліворуч від них, завдяки тіням нагадуючи гору — попри велике знамено, що майоріло на вершині. Йому не хотілося дивитися на Твердиню, — але скидалось на те, що неможливо було дивитися на місто й не бачити її. Він уже там? Світло, якщо він намагався пробратися досередини, то вже мертвий. І тоді все було марно.
— Що ми тут шукатимемо? — запитала Зарін позаду нього. Вона продовжувала допитуватися, — тільки запитання ставила не Айз Седай чи Охоронцю. — В Ілліані на нас чекали Сірі Чоловіки й Дике полювання. Що приховує Tip, якщо... якщо хтось так сильно хоче тримати вас подалі від нього?
Перрин озирнувся довкола; схоже, ніхто з докерів, котрі носили товар, цього не почув. Він був упевнений, що відчув би запах страху. Юнак стримав різке зауваження, що висіло у нього на язиці. У неї язик був швидший і гостріший.
— Не будь такою нетерплячою, — прогримів Лоял. — Схоже, ти думаєш, що все буде так просто, як в Ілліані, Фейлі.
— Просто? — пробурмотіла Зарін. — Просто! Лояле, нас двічі хотіли вбити за одну ніч. Того, що відбулося в Ілліані, цілком достатньо для однієї мисливської пісні. Що ти називаєш простим?
Перрин насупився. Він не хотів, щоб Лоял називав Зарін тим іменем, яке вона обрала для себе; це було постійним нагадуванням про те, що Морейн думала, що вона — сокіл, про якого говорила Мін. І це змушувало Перрина міркувати про те, чи вона і є та вродлива жінка, від якої його застерігала Мін. Принаймні я не натрапив на яструба. Чи на туатга’ана з мечем! Дивнішим було б лише, якби я був торговцем вовни!
— Перестань запитувати, Зарін, — сказав він, коли застрибнув у сідло Ходака. — Ти не дізнаєшся, чому ми тут, поки Морейн не скаже тобі.
Він намагався не дивитися на Твердиню. Дівчина зупинила на ньому погляд своїх темних розкосих очей.
— Я не думаю, що ти знаєш, ковалю. Тому ти мені й не кажеш, — бо не знаєш. Визнай це, фермере.
Він зітхнув і виїхав з доків услід за Морейн і Ланом. Зарін не чіплялася так настирливо до Лояла, коли оґір відмовився відповідати на її питання. Перрин думав, що вона, мабуть, намагається змусити його називати її тим іменем. Але він не стане.
Морейн прив’язала дощовик позаду сідла, поверх невинного на вигляд згортка, в якому був стяг Дракона. І, попри спеку, Айз Седай загорнулася у блакитний лляний ілліанський плащ. Його глибокий широкий каптур приховував її обличчя. Перстень Великого Змія висів на шнурку на шиї. У Тірі не заборонено з’являтися Айз Седай, — лише направляти, проте захисники Твердині уважно пильнують кожну жінку, котра носить такий перстень. Вона не хотіла, щоб за нею стежили в Тірі.
Лан запхнув свій плащ Охоронця у сакви ще два дні тому, коли стало зрозуміло, що той, хто послав Темних гончаків — від імені Саммаел Перрин здригався, намагаючись викинути його з голови, — той, хто послав їх, не відправив більше нікого. Охоронець не піддався спеці в Ілліані, — так само, як і слабшому теплу в Тірі. Його сіро-зелений каптан був застібнутий під шию.