Руарк подивився в його напрямку холодними очима й рівним поглядом. Мет квапливо відвів погляд, перш ніж аїлець зміг би прочитати його думки. Принаймні він без серпанка, дякувати Світлу! Щоб я згорів, Ав’єнда ледь мені голову не знесла, коли я спитав її, чи вміє вона танцювати без списів. З Бейн і Чіад була інша проблема. Вони, без сумніву, були чарівні й більш ніж дружні, — але він не міг поговорити з однією без іншої. Чоловіки-аїльці вважали його спроби застати лиш одну з них кумедними, — і, якщо відверто, так само вважали й самі Бейн та Чіад. Жінки дивні, — але аїльки на дивацтвах знаються найкраще!
Великий стіл з масивними ніжками у центрі кімнати, оздоблений по краях різьбленням і позолотою, призначався для зібрань високих лордів. В одному троноподібному кріслі сиділаМорейн. На його високій спинці вид-нілося знамено півмісяця Тіра — з позолоченим й полірованим сердоліком та перламутровими мушлями. Еґвейн, Найнів та Елейн сиділи поруч з нею.
— Досі не можу повірити, що Перрин тут, у Тірі, — сказала Найнів. — Ви впевнені, що з ним усе добре?
Мет похитав головою. Не дивно, що Перрин міг бути минулої ночі у Твердині; коваль завжди був сміливішим за всіх, хто мав здоровий глузд.
— З ним було все добре, коли я йшла, — сказала Морейн безтурботно. — Чи досі так, — я не знаю. Його... компаньйонка у значній небезпеці,—і він, можливо, теж втягнув себе в це.
— Його компаньйонка? — різко сказала Еґвейн. — Що за... Хто вона така?
— Яка небезпека? — допитувалася Найнів.
— Нічого такого, що потребувало б вашого втручання, — спокійно сказала Айз Седай. — Коли я зможу, я зайду до неї. Я затрималася тільки для того, щоб показати вам цю річ, яку знайшла серед тер’ангріалів та інших речей Сили, що їх високі лорди збирали роками.
Вона дістала щось із мішечка й поклала на стіл перед ними. Це був диск завбільшки з людську руку, зроблений немовби з двох сліз, прилаштованих разом: одна — чорна, як смола, інша — біла, мов сніг.
Мету здалося, що він уже бачив схожі. Давні, як і ці, — але зламані; а ця була цілою. Він бачив три з них; не разом, а всі — шматочками. Хоча цього не могло бути; він пригадав, що вони були зроблені з квендіяра, який не розіб’є жодна сила. Навіть Єдина.
— Одна із семи печатей, які Льюс Терін Родичевбивця і Сотня Спо-борників поклали на в’язницю Морока, коли запечатали його, — сказала Елейн і кивнула, наче підтвердивши свою пам’ять.
— Якщо точніше, — сказала їй Морейн, — фокусувальна точка однієї з печатей. Але, по суті, ти маєш рацію. Під час Світотрощі вони були розділені й сховані задля безпеки; а з початком Траллоцьких війн загубилися. — Вона пирхнула. — Я вже говорю, як Верін.
Еґвейн похитала головою.
— Гадаю, я повинна була очікувати, що їх знайдуть тут. Двічі Ранд боровся з Ба’алзамоном, і двічі знаходилася одна з печаток.
— І цього разу—неушкоджена, — сказала Найнів. — Це вперше печатка незламана. Наче це важливо зараз.
— А ти вважаєш, що — ні? — тихий голос Морейн звучав загрозливо, й інші дівчата спохмурніли.
Мет закотив очі. Вони продовжували говорити про неважливі речі. Йому не дуже подобалося стояти менше ніж за двадцять кроків від того диска — тепер, коли він знав, що це. Попри цінність квендіяра, — але...
— Пробачте? — сказав він.
Усі четверо глянули на нього так, наче він утрутився у щось важливе. Щоб я згорів! Визволив їх з в’язничної камери, врятував їхні життя, пів дюжини разів рятував їхні життя, перш ніж закінчилася та ніч, — а вони витріщаються так суворо, як кляті Айз Седай! До речі, вони і не подякували мені, — чи не так? Можна подумати, що я сунув свого носа куди не слід, а не захищав їх від того, щоб якийсь захисник не простромив їх мечем. Вголос він лиш м’яко сказав:
— Ви ж не проти, якщо я дещо запитаю? Ви всі тут обговорюєте... ем... справи Айз Седай, і ніхто не потурбувався розповісти мені хоч щось.
— Мете? — застережливо сказала Найнів, смикаючи свою косу, але Морейн сказала спокійно, лише з легким відтінком нетерплячості:
— Що ти хочеш знати?
— Я хочу знати, як все це могло відбутися. — Юнак намагався говорити спокійно, але що далі він говорив, то більш емоційно це виходило. — Твердиня Тіра впала! Пророцтво каже, що це ніколи не трапиться, доки не прийде народ Дракона. Це означає, що ми — той клятий народ Дракона? Ви, я, Лан і кілька сотень клятих аїльців? — Він бачив Охоронця вночі; здавалося, не було особливої різниці між Ланом й аїльцями в тім, хто з них смертоносніший. Коли Руарк випрямився, щоб подивитися на нього, Мет квапливо додав: — Ее, пробачте, Руарку. Злетіло з язика.