— Гюрін, — сказала Еґвейн, і Найнів кивнула. Вони сповільнилися, щоб ноші зрівнялися з ними. Верін їхала попереду.
— Ви щось помітили, Гюріне? — спитала Найнів. Елейн запитально подивилась на нього, відірвавши очі від Метових нош.
Під поглядом трьох вершниць худий чоловік засовався в сідлі й потер свого довгого носа.
— Проблеми, — сказав він коротко й водночас неохоче. — Думаю, можливі... проблеми.
Мисливець за злодіями при королі шайнарців, Гюрін, на відміну від інших, не носив воїнського оселедчика, хоча коротким мечем і зубчастим мечеломом, що висіли на його ремені, схоже, користуватись умів. Досвід, що налічував багато років, розвинув у нього талант відшукування злочинців, — особливо тих, що чинили насильство.
Двічі впродовж їхньої подорожі він радив їм покинути селище, де вони пробули менше години. Першого разу вони відмовилися, — адже були занадто втомлені, але ще до приходу ночі господар корчми та з ним двоє чоловіків намагалися вбити їх у власних ліжках. Це були не Друзі Морока, а звичайні злодії, яких мучила жадоба до коней і всього, що знаходилося в саквах та торбах. Хоч решта селян знала про це, вони, схоже, вважали незнайомців хорошим урожаєм. Тож подорожні змушені були тікати від натовпу, що розмахував сокирами й вилами. Іншого разу Верін наказала всім рушати, щойно Гюрін закінчив говорити.
Мисливець за злодіями завжди був обережним, коли говорив із кимось зі своїх супутників. За винятком Мета, коли той іще міг говорити; коли поблизу не було жінок, вони жартували і грали в кості. Еґвейн думала, що, мабуть, йому нелегко залишитися самому із Айз Седай і трьома дівчатами, що готуються до сестринства, — попри практичні цілі їхньої поїздки. Дехто вважає, що зіткнутися з ворогом у битві простіше, ніж опинитися поруч із Айз Седай.
— Що за проблеми? — спитала Елейн.
Вона говорила спокійно, але зі зрозумілою ноткою очікування негайної і детальної відповіді. Тож Гюрін одразу розтулив рота:
— Я відчуваю запах... — він зупинився й здивовано кліпнув, переводячи погляд з однієї дівчини на іншу. — Це всього лиш припущення, — врешті мовив він. — Передчуття. Я бачив сліди, вчора й сьогодні. Багато коней. Двадцять чи тридцять пройшли цим шляхом; двадцять чи тридцять коней. Це мене здивувало. Це все. Просто передчуття. Але можемо втрапити в халепу.
Сліди? Еґвейн нічого не помітила. Найнів упевнено мовила:
— Не бачу в них нічого підозрілого. — Дівчина пишалася тим, що вона — добрий слідопит, не згірш будь-якого чоловіка. — Цим слідам кілька днів, Чому ви гадаєте, що може трапитися халепа?
— Просто мені так здається, — повільно мовив Гюрін, так, ніби хотів додати ще щось. Він опустив очі, почухав носа й глибоко зітхнув. — Минуло багато часу відтоді, коли ми були в селищі, — пробурмотів він. — Хтозна, які новини з Фалме випередили нас. Можливо, нас прийматимуть не так добре, як ми очікуємо. Думаю, ці люди могли бути розбійниками; вбивцями. Ми повинні бути обережними, я гадаю. Якби Мет був на ногах, я б пішов у розвідку, але, мабуть, краще не залишати вас самих.
Найнів підняла брови.
— Гадаєте, ми не можемо подбати про себе самі?
— Єдина Сила не допоможе вам, якщо вас уб’ють до того, як ви зможете нею скористатися, — сказав Гюрін, дивлячись на високу луку свого сідла. — Прошу мені пробачити, але я думаю... Я приєднаюся ненадовго до Верін Седай.
Він підострожив коня й рвонув уперед, перш ніж хтось устиг заговорити.
— Оце так сюрприз, — сказала Елейн, коли Гюрін уже майже порівнявся із Коричневою сестрою. Верін не помітила чоловіка,—як не помічала всього іншого; і, здавалося, його це задовольняло.
— Відтоді, як ми покинули мис Томан, Гюрін тримається якомога далі від Верін. Він завжди так на неї дивиться, наче боїться того, що вона скаже.
— Поважати Айз Седай не означає не боятися їх, — сказала Найнів, а потім незадоволено додала: — Тобто нас.
— Якщо він думає, що можуть виникнути проблеми, потрібно відправити його на розвідку. Еґвейн глибоко зітхнула й поглянула на двох інших дівчат так невимушено, як тільки могла. — Якщо виникнуть проблеми, ми зможемо захистити себе краще, аніж він із сотнею своїх воїнів.
— Але він не знає, — рішуче сказала Найнів, — і я не збираюся йому розповідати. Чи комусь іще.
— Можу уявити, що скаже Верін про це все, — тривога охопила Елейн. — Хотілося б мені знати, як багато їй відомо. Еґвейн, я не знаю, чи зможе моя матір допомогти мені, якщо Амерлін про все дізнається, — а тим більше допомогти вам обом. Не знаю навіть, чи спробує вона.