Здавалося, білоплащник на мить оторопів, однак по тому розреготався.
— Ти в цьому впевнена? Можливо, для тебе це буде відкриттям, але Морґейз уже не палає такою любов’ю до відьом, дівчинко. Якщо я схоплю тебе і поверну їй, вона лише подякує мені. Лорд капітан Еамон Валда залюбки поговорить з тобою, дочко-спадкоємице Андору. — Він підніс свою руку. Був то просто жест чи сигнал свої людям — Еґвейн не могла зрозуміти. Дехто з-поміж білоплащників підтягнув віжки.
Більше немає часу чекати, подумала Еґвейн, я більше не дам себе ув'язнити! Вона відкрилася для Єдиної Сили. Це була проста вправа, яка на практиці у неї виходила значно краще, аніж це було першого разу. В одну мить її свідомість очистилася від усього — окрім пуп’янка троянди, що плавав у порожнечі. Вона була цим пуп’янком, що відкривався для світла, відкривався для саїдар, жіночої половини Істинного Джерела. Сила наповнила її, загрожуючи знести. Здавалося, наче ти залита світлом, наповнена Світлом, ти і є цим Світлом — благодатний екстаз. Вона стримувалась, щоб не втратити контроль, і сфокусувалася на землі перед конем ватажка білоплащників. Невеликий клаптик землі; вона не хотіла когось убити. Ви не схопите мене!
Рука чоловіка все ще здіймалася вгору. З гуркотом земля перед ним вивергнулася вузьким фонтаном бруду й каміння, що сягав вище його голови. Його кінь заіржав та звився дибки, викинувши вершника із сідла.
Ще до того, як він упав на землю, Еґвейн змістила свій фокус ближче до інших білоплащників, де прогримів ще один невеликий вибух. Бела пританцьовувала боком, але дівчина контролювала кобилу віжками й колінами, навіть не думаючи про це. Все ще огорнута порожнечею, вона здивувалася третьому вибуху, створеному кимось іншим, а потім і четвертому. Краєм ока дівчина помітила, що Найнів та Елейн були огорнуті сяйвом, — а це означало, що вони теж охопили саїдар\ самі були охоплені нею. Цей ореол був видимий лише іншим жінкам, котрі могли направляти Силу, — однак наслідки її використання бачили всі. Вибухи оточили білоплащників з усіх боків, покриваючи багном, приголомшуючи туркотом, і змушували їхніх коней шаленіти.
Гюрін спостерігав за цим із витріщеними очима та відвислою щелепою, наляканий не менше від білоплащників, і намагався стримувати коней з ношами та власного жеребця. Верін вирячила очі від здивування й люті. Її рот вивергав прокляття, але вони губилися серед гуркоту.
А потім білоплащники драпонули. Деякі в паніці губили свої луки так, наче за ними мчав сам Морок. Усі, окрім молодого командира, що підводився з землі. Зіщулившись, він утупився поглядом у Верін; білки його очей відображали навколишню метушню. Пил забруднив його білий плащ і обличчя, але, здавалося, він цього не помічав.
— Вбий мене, відьмо, — крикнув він уривчасто. — Ну ж бо. Вбий мене, як убила мого батька!
Айз Седай не зважала на нього. Її увага була прикута до власних супутниць. Білоплащники забули про свого командира, розчинившись за обрієм так само раптово, як і з’явилися, — усі живі. І жоден з них не озирнувся. Кінь ватажка утік разом із ними.
Від лютого погляду Верін Еґвейн повільно й неохоче відпустила саїдар. Це завжди було важко — покидати її. Ще повільніше сяйво згасло й навколо Найнів. Дівчина понуро дивилася на худе лице білоплащника, який стояв перед ними, — так, наче він усе ще міг щось утнути. Елейн збентежено розглядала результати своїх дій.
— Те, що ви зробили, — почала Верін, але зупинилася, щоб глибоко вдихнути. Вона озирнула всіх трьох дівчат. — Те, що ви наробили, — огидно. Мерзота! Айз Седай не використовують Силу як зброю. Лише проти Друзів Морока чи для захисту життя в критичних ситуаціях. Три Клятви...
— Вони вже були готові вбити нас, — зопалу кинула Найнів. — Вбити нас чи відвезти для тортур. Він віддав наказ.
— Це... Це не було використання Сили як зброї, Верін Седай. — Елейн високо підняла підборіддя, але голос її тремтів. — Ми нікого не скривдили і навіть не намагалися. Звичайно...
— Не забивайте мені голову! — відрізала Верін. — Коли ви станете повноцінними Айз Седай — ні, якщо ви ними станете! — ви будете зобов’язані виконувати Три Клятви! Але навіть послушниці повинні робити все можливе, щоб поводитися, як Айз Седай!
— А що робити з ним? — Найнів вказала на командира білоплащників, який досі стояв на місці й остовпіло дивився на них. Її обличчя було натягнуте, мов барабан; здавалося, що сердилася вона не менше від Айз Седай. — Він ледь не взяв нас у полон. Мет помре, якщо ми не доберемося до Вежі якнайшвидше, і... і...
Еґвейн знала, про що Найнів змусила себе змовчати. І ми не можемо дозволити, щоб мішечок потрапив до когось, окрім Амерлін.