Стратегічну цінність західної провінції розумів як імператор, а й Садар, що встиг на той час вивчити економічне становище обох імперій, які протистоять одна одній. Ділячи сферу впливу на світовій арені, жадібно втягуючи в диктаторський ареал дрібніші держави, непомітно, але невідворотно перетворюючи тих на своїх васалів хоча б номінально. Просидівши кілька місяців над книгами, вчитуючись у рядки про те, як, розколовши світ навпіл, виросли з дрібних країн два таких гіганти, принц несподівано для себе зрозумів, звідки виникла дивна блискавична ворожнеча, що в найкоротші терміни вилилася у війну між Сідерімом і Гідером. І через це розуміння сидеримський спадкоємець косився на обидві імперії, оскільки виразно відчув їхню руку в події. Дізнатися, чиїми ж прихильниками виступили гідеріани, йому не вдалося, тому неприємно-осадове бажання помсти затаїв і на Рагард, і на Мадерек. Якби новобранці, виділені на початок Садара, здогадувалися про те, які думки щодо імперії рояться в голові призначеного їх командиром, то остеріглися б настільки перейматися захопленням до неабияких талантів принца-мечника.
До Лігідеї, столиці Анаторіса, залишалася ще доба шляху. Загін мадеран зупинився біваком на нічліг поруч із трактом, розташувавшись прямо на узбіччі: все одно навколо лише нескінченний степ, що розтягнувся по плоскогір'ю. За водою і дровами вирушили самі непосидючі хлопчаки, яким на місці не могло, і цікавість перехльостувала через край: не так часто вдається покинути рідну пустелю і побачити місця, що настільки відрізняються від звичного пейзажу. Якщо проблеми з водою і мали місце у степах, то забезпечити невеликий загін цілком могла будь-яка балка, які в незліченній кількості розрізали плоскогір'я чагарниками акацій та абрикосів.
Ранні сутінки огорнули скелясту рівнину, коли хлопчаки повернулися з котелками повними води та оберемками хмизу. Садар схвально кивнув, і незабаром кілька вогнищ запалали веселим полум'ям, жадібно ковтаючи сушняк. Легка вечеря, караульні по місцях, і кілька шибеників несміливо підбираються до намету принца. Все ще боязко поглядають на альбіноса, але захоплення сильніше за забобони, а він для них насамперед — неперевершений майстер меча, і лише потім — проклятий. Згадують, що прокляття несуть лише немовлята, тим самим себе і заспокоюють. Не замислюються, що таким дітям просто не судилося вижити, тому і йдеться лише про новонароджених. До того ж, стільки часу бачать того, хто поруч із цим проклятим, хто торкається нього і залишається при цьому живим. Значить, тільки немовлята. Принц добродушно посміхається, жестом руки запрошуючи сісти ближче до вогню. Разящий пішов перевіряти пости, тому хлопчики сміліють.
— Принце, ось питання мене мучить, — хлопчина сів навпроти, і відблиски вогнища сховали його збентеження.
— То питай, раз мучить, — усміхнувся Садар. Ще з часу тренувань він звик до цих хлопців. Все ж таки вони були надто молоді, щоб сприймати їх інакше. Діти багатьом немає і п'ятнадцяти. І розуміння цього лише додає агресії на Кирита, який посмів відправити їх на різанину. А бійня буде, принц нутром це чув. Інакше не послали б Разящого. Ціль жерця прозора: наочна демонстрація сили. І він готовий пожертвувати цими шибениками, які й меч лише на плацу в руки брали.
— Чи правда те, що коли доторкнутися до... Азіту, то помреш? — нове ім'я Поразника поступово ставало його справжнім ім'ям.
- Правда. Не думаю, що він простить комусь таку зухвалість — уб'є будь-кого, хто посміє, — принц знову посміхнувся. Цей… Зелик, здається, так звали хлопця, йому подобався найбільше. Найневгамовніший.
— Але ж ви доторкаєтеся до нього! — Зелик не збирався зупинятися, бачачи прихильність Садара. Інші притихли, віддавши ініціативу розмови своєму негласному ватажку. Якщо й не ватажку, то головному заводилу точно. Невеликий, але спритний у поводженні з мечем і гострий на язик нахабний хлопчик виділявся на тлі спокійніших і стриманіших соратників, і незмінно привертав увагу, як їх, так і тих, хто спостерігав з боку за підростаючими воїнами.
— Мені можна, я його пан, а ось усім іншим намагатися не раджу, — принц давно виділив Зеліка із загальної маси, і йому відверто подобалося розмовляти з ним.