— Це означає бути государем?
- Саме. Радіти про свою країну, про свій народ — понад усілякі особисті чесноти. Важливо не засіб, важливий результат.
Лікар. З ним постала проблема. Жодні накази, ніякий страх перед імперією не могли змусити лікарів Лігідеї доторкнутися до альбіносу. До того ж Азіт зовсім не заперечував того, що в живих такий сміливець не залишиться. Садар сердився, лаяв усіх і вся, але зрештою змирився.
— Слухай, лікарю, я сам все зроблю, тільки кажи — що.
Так і було вирішено питання про лікування Разящого: під керівництвом і наглядом лікаря, принц вправив вивих, порадівши, що не перелом, туго перев'язав, обіцяючи доглянути Азіта, щоб той пару тижнів не напружував ногу. На тому лікування й завершилось.
Тиждень промайнув непомітно. Бунтівні настрої з відходом рагардців поступово заспокоювалися. Загалом миролюбні солепромислники швидко поверталися до ремесла, забувши про обурення, ніби їх і не було зовсім. У цей час Садар засів у ратуші, зайнявши кабінет градоправителя. Тому лише залишалося обурено знизувати плечима — оскаржити наказ він не наважувався. Принц педантичності в подібних питаннях не страждав і відчував себе цілком привільно. Все ж таки він не розважався, а засів з паперами, переглядаючи рахунки, проводячи ретельну перевірку руху товару та розрахунків з імперією та іншими країнами. Як повноважний посланець імператора до васала, він мав на це повне право, чим і не скористався.
— Хто відповідає за постачання на імперію? — Садар підвів погляд від паперів, якими був завалений стіл, на Фрама — правителя Анаторіса, який стояв на чолі всіх солепромисловців.
- Основними поставками розповідає Натан, - відповів той.
— Не завадить дибки вашому Натану, — принц простяг копії підписаних платежів, які захопив з Мадри. Глава пробіг очима за цифрами, порівняв їх із тими, що в документах наданих Натаном і заскреготів зубами — не сходилося.
— Прокляття! Невже злодій?
— Може, й не він. Я таємно взяв ці копії з казначейства Мадри. І це має залишитися таємницею. Мені самому поки що не хочеться на дибу, — Садар чарівно посміхнувся, даючи зрозуміти, що секретом залишиться так само й те, яким саме чином ці копії йому дісталися.
— У такому разі ми не зможемо їх оприлюднити і притягнути до відповіді злодія, — Фрам усміхнувся, зрозумівши, що посол прибув у всеозброєнні і має намір не тільки придушити заколот, а й прискіпливо розібратися в причинах того, чи так винна імперія в невдоволенні анаторійців.
— Хм, але ж ми можемо спробувати сказати, що я як посол його імператорської величності засумнівався у справжності підпису скарбника. Адже я можу сумніватися? — посмішка принца стала ширшою.
— А ти хитрий, Садаре Сидеримський, ох, хитрий, — голова виглядав задоволеним.
Диба — добрий засіб для отримання правди. Трохи старанності з боку тортур майстра, і Натан зізнався у підробці рахунків і крадіжці, а й у змові з казначейським служкою, який ставив печатку казначейства на сфабриковані документи. Судовий процес був публічним, і після нього багато жителів Лігідеї сором'язливо відводили погляд під час зустрічі з принцом або його супроводом. Усвідомлення того, що зчинили шум, хибно звинувативши імперію у зниженні цін, не додавало анаторійцям райдужності в настроях. Бунт остаточно вичерпав себе через відсутність причини невдоволення. Лист скарбника зі звинуваченнями на адресу одного з його помічників полетів із першим же голубом до Мадри.
Весна вступала у свої права, розквітши сади степового Анаториса всіма відтінками біло-кремового. Слідом за абрикосами розкрили свої бутони сливи та яблуні, за ними поспішали груші. Лігідея потопала в п'янких ароматах буйноцвіття. Азіт уже одужав і міг самостійно пересуватися. Точніше, він міг і раніше, але принц йому не дозволяв, мало не прикувши до ліжка. Тепер же альбінос скрізь слідував по п'ятах свого пана, лякаючи поглядом багряно-червоних очей випадкових перехожих. Садар прогулювався соляною столицею, відпочиваючи після майже двотижневого сидіння в ратуші за паперами.
Забреду на південну околицю міста, де садів більше, ніж у центрі, принц натрапив на дивовижний за красою своєї храм. Прозора альтанка крученими колонами оточувала невелику каплицю: це виглядало так, ніби одна будівля знаходиться в іншій. Відкритий усім вітрам храм: шість стін, розділені арковими проходами, які прагнуть кулі альтанки. Він зведений на честь бога Тарида, судячи з біло-червоних штандартів, що прикрашали вхід у кам'яно-мереживне диво. Садар мимоволі посміхнувся. Червоний колір його країни, і білий колір монарха. Обидва божественні колори були присутні в одязі принца, наче знамення чи благословення.