— Ви бачили, як у неї стріляли?
— Бачила й відверталася, і це тривало далі, а я відверталася. І знала, що мій розум не працює… не пам’ятаю… бо все це так перемішалось у моїй голові…
— Гаразд, що робив Мікі, доки стріляли в Кріссі? Де він був?
— Гадаю, він був надворі, на під’їзній доріжці або на вулиці…
Чемп бачив тіло Маккена в гаражі між «кадилаком» і стіною.
— Ви впевнені, що не плутаєте?
— Я дуже заплуталася. Намагаюся розібратись. Не знаю навіть, де була я під час усього цього. А намагаюся пригадати, де були Боббі, Діно та інший Мікі, Мікі-Мулат, і ті інші люди…
Чемп злився. Деякі подробиці того, що зараз розповідала Клавдія, могли бути відомі лише тим, хто побував на місці злочину. Інше відрізнялося — наче вона змішувала факти й домисли. Він спитав її про тіло Крістін Гердман після смерті.
— Ви про те, що її роззули? — перепитала Клавдія.
— Ви бачили, як її роззули?
— З неї зняли чоботи через героїн чи кокаїн, але… Не знаю, може, вона носила наркотики в чоботах, а вони хотіли дозу, от і зняли…
— Добре, — зітхнув Чемп. — Повернімося назад. Хто стріляв у Кріссі?
— Я не впевнена. Це був не Діно, але це був і не Боббі. Це був не Мікі-Мулат. Це був інший чоловік, імені якого я не знаю. І не знаю навіть, чи впізнала б його обличчя, якби побачила.
— Де вбили Кріссі, Лавді? Ви там були. Ви знаєте, де її вбили.
— Постійно пригадую спальню.
— Її вбили не в спальні, — заперечив Чемп.
— Але в спальні відбулася розмова, після якої її застрелили.
— Ви знаєте, скільки разів у неї стріляли?
— У Кріссі? Багато разів, — сказала вона. — У горло. У відкритий рот. Безліч куль влучили в її голову. Але її серце — досі пам’ятаю її груди: буквально було видно, як вони підіймаються й опадають, — а її серце качає кров, ціла калюжа крові, отака… бо ще більше крові юшило з голови й рота.
Голос Чемпа пожорсткішав:
— Скажу вам дещо. Я вам не вірю.
Клавдія ахнула:
— Чому ні?
— Просто не вірю. Я дещо про це знаю. Я один із тих полісменів, які першими прибули на місце злочину, і я не вірю тому, що ви кажете.
— Якщо я кажу вам якусь неправду, то це не навмисна брехня чи ще щось, — прохрипіла жінка.
Якусь мить Чемп роздивлявся її, а тоді спитав, чи може вона показати положення тіла Кріссі на підлозі.
Клавдія лягла, витягнулася, розкинула руки й ноги — і зробила все правильно. Але не змогла сказати, які ще предмети зняли з тіла Кріссі, і не пригадувала також, у якій кімнаті лежало її тіло. Зрештою, під тиском, вона відповіла, що Кріссі померла у вітальні.
— Я так гадаю, — додала вона.
— Якщо ви там були, вам не треба гадати. Може, ви дійшли до такого моменту… коли вам страшно мені щось розповісти?
— Так, — прошепотіла вона, — і я починаю брехати.
— Я не хочу, щоб ви брехали.
— Я брешу. Я була повністю чесна з вами до цього моменту, а потім просто почала брехати.
— Гаразд. А зараз не хочете почати говорити мені правду?
— Ні.
— Чому ви не хочете почати говорити мені правду?
Клавдія відповіла зі щирою наполегливістю:
— Ну, є деякі речі, які можуть знати лише ті, хто був присутній. Адже так?.. І шляхом виключення Новатні й Політіс зметикують, що це була я.
Чемп нагадав жінці, що обіцяв захистити її й відмовляв повертатися жити з Новатні. Департамент, казав він, організує захист, але їй доведеться починати бути чесною з ним.
Потім Клавдія описала, що бачила ліщинові горішки на підлозі, червону адресну книжку Кріссі, одяг, який мали жертви, і в якому він був безладі. Усе правильно. Та коли Чемп спитав її про розташування тіл, його вона вказала хибно. Тоді детектив змусив її заново описати місця злочинів і спитав, де вона була, коли вбили Кріссі.
— Я намагаюсь уявити себе деінде, але не можу… просто порожньо… я не мала зв’язку з реальністю.
Чемп заговорив тоном суворого, проте співчутливого батька:
— Лавді, ви можете вийти сьогодні звідси — а ви ж іще молода, дуже приваблива молода леді, — ви можете вийти сьогодні звідси й жити з цим решту свого життя?
Клавдія була на межі сліз.
— Якщо когось засудять через те, що я скажу, для мене це буде як скоїти самогубство.
Детектив почав заново розпитувати про вбивства, щоразу тиснучи на неї, доки вона не пригадала одної подробиці. Нарешті, за вісім годин допиту, коли він укотре спитав її, хто тримав зброю, з якої вбили Крістін, Клавдія сказала:
— Я буду цілком чесною з вами, але мені доведеться це показати.
— Робіть усе, що хочете, доки кажете мені правду й нічого, крім правди.
— Кажу вам правду й нічого, крім правди. Пістолет був у моїй руці, у моїй лівій руці — я шульга, — і на ту мить я не мала сили… мій палець… мій палець був недостатньо сильним, щоб натиснути гачок. Боббі обійняв мене, чи якось так, і поклав руку поверх моєї руки та… — вона видала звук, що означав постріл із пістолета, — і це була правда.
Чемп змусив її описати смерть Мікі Маккена.
— Хто стріляв?
— Боббі.
— І ще хто?
— Я допомагала тримати пістолет, — відповіла вона, — так само, як із Кріссі. Мій палець був на гачку, але я не натискала на нього, тож Боббі поклав свій палець поверх мого й відтягнув гачок назад.
Коли пішла вже майже дев’ята година допиту, детектив нарешті сказав:
— Гаразд, гадаю, ви втомилися, Лавді, і наразі ми маємо зупинити допит. Ви розповіли мені повну й цілковиту правду про все?
Клавдія нервово засміялася.
— …Мені справді важко давати вам правдиві відповіді.
— Я можу це зрозуміти.
— На початку я збрехала щодо всіх тіл до єдиного.
— Це тому, що ви були близько до тіл, адже так?..
— Я забрала життя з тих тіл, хіба не розумієте?
— Розумію.
Була десята тридцять вечора, допит наближався до кінця. Чемп розпорядився, щоб його нову головну підозрювану відвезли до готелю «Рамада-Північ» і щоб із нею в номері залишили помічницю шерифа, а на дверях — помічника-чоловіка.
— Я в чомусь неналежно поводився з вами? — спитав Чемп.
— Ні-ні-ні. Зовсім ні, — запевнила вона. — Ви були дуже милі… дуже чемні… дуже добрі.
5
Наступного ранку капітан Гердманн зателефонував до прокуратури округу Франклін і попросив, щоби хтось під’їхав і проконсультував їх. Заступник окружного прокурора Джеймс О’Ґрейді зайшов, прочитав справу й уважно прослухав плівки із зізнанням, прокручуючи окремі уривки знов і знов.
— Ви взяли Новатні й Політіса? — спитав О’Ґрейді в детектива Чемпа.
— Ще ні. Я відрядив помічників на їхні пошуки, але поки що ми їх не знайшли.
— Тут достатньо, щоб передати до суду присяжних, — сказав О’Ґрейді. — Ви маєте обґрунтовану підставу для арешту жінки. Але скажу вам от що: я не висуну проти неї обвинувачення, доки ці двоє теж не опиняться під вартою.
О третій дня Клавдію привезли з готелю «Рамада-Північ» назад до Департаменту шерифа, і Чемп з О’Ґрейді знову допитали її. Чоловіків непокоїли суперечності в її зізнанні. Вона точно описала будинок і поранення жертв, але її твердження про розташування тіл не збігалися з фактами. Вона правильно пам’ятала положення садового трактора в гаражі, але називала червоний «кадилак» Мікі «маленькою іномаркою». І хоча тіло Мікі знайшли в гаражі, вона казала, що його застрелили поза будинком, у снігу. Раптом вона згадала, що в кухонній мийці стояла синя миска з недоїденою вівсянкою. Оскільки ніхто не пригадував, що бачив таке, Чемп відрядив помічника до будинку Маккена перевірити це.
За кілька хвилин йому передали записку, що адвокат Лью Дай їде поговорити з Клавдією. Коли Чемп показав цю записку їй, жінка похитала головою.