Стасіо намалював схему шосе Тампа, розділивши його на сектори, спираючись на звіти про активність повстанців. Він створив мережеві діаграми, які завдяки додатковим звітам агентів і американських військових патрулів показали, на яких ділянках території підкладали найбільше вибухових пристроїв. Стасіо позначив певні зони як особливо небезпечні, а також спробував передбачити, ґрунтуючись на інформації про попередні атаки, де саме повстанці найімовірніше спробують атакувати наступного разу. Він класифікував вибухи за видом використаного пристрою. Був це пристрій з таймером чи з дистанційним детонатором, який умикав бойовик, що перебував поблизу? В останньому випадку бойовик переважно залишався у тій самій зоні після спрацьовування пристрою. Стасіо зберігав інформацію про типи вибухової речовини, використаної в деяких вибухових пристроях, сподіваючись вистежити постачальника матеріалів для виробників бомб.
Стасіо систематично складав карту формувань підривників. А потім інші солдати систематично їх знищували. Озброєні новою тактичною інформацією, американські патрулі тепер могли знищити за одну ніч цілі мережі підривників. Вони цілили не лише у керівника терористичної групи, а й у його заступника, а також підпорядкованих їм членів третього і четвертого рівня. Послуговуючись інформацією, наданою Стасіо і його колегами, три американських підрозділи здійснювали ліквідацію мереж підривників. Група Raiders відтепер займалася полюванням на людей.
Стасіо і члени його команди могли також відстежити джерела фінансування ворогів і виявити тих представників суспільства, які підтримували бойовиків. (Деякі колишні можновладці розповідали, що гроші поступали навіть від корумпованих представників іракської влади.) Протягом наступних 15 місяців група усунула з поля битви 450 повстанців. Убили лише двох, які стріляли у відповідь. Усіх решту взяли в полон і допитали. Отриману від них інформацію передали співробітникам розвідслужб у країні. Коли Стасіо поступив наказ покинути Таджі та вирушити на нове завдання, кількість вибухів у цій місцевості скоротилася на 90 %. Шосе Тампа стало безпечним.
Такий раптовий і яскравий успіх не міг залишатися незауваженим. Дейвід Петреус, голова командування американськими силами в Іраку, відвідав Таджі та повідомив бригаді, що її потребують на півночі на базі передового розгортання Warhorse у місті Баакуба, розташованому в неспокійній провінції Діяла. Бригада прибула туди у жовтні 2007 року. Баакуба – це багатонаціональне місто середнього розміру. Стасіо, який місяць тому отримав звання капітана, знав, що місто стало сценою жорстоких боїв у тісних житлових кварталах. Вистеження повстанців і терористів, що ховалися серед цивільних, було значно складнішим завданням, ніж пошук виробників бомб уздовж однієї-єдиної ділянки дороги.
Проте нова розвідувальна машина була створена саме для такої роботи. А в Баакубі їй довелося працювати на повних обертах.
Стасіо і його команда почали зі знищення окремих груп терористів і закінчили ліквідацією терористичних формувань. Вони знайшли чоловіка, який виготовив безліч поясів смертників, використовуваних терористами, і простежили за ним до самої його майстерні. Коли солдати спецназу вибили двері, вони виявили там жінку, що саме вдягала на себе смертоносну одіж. Виробника бомби й майбутню смертницю заарештували.
Команда також знайшла сховок із кількома тисячами кумулятивних зарядів. Це був найбільший таємний склад, який їм доводилося бачити в Іраку. Ця зброя створена для ураження з відстані та здатна пробивати броньовані транспортні засоби, які повинні захищати солдатів од традиційних дорожніх мін. Заряди були сховані у підвалі звичайного житлового будинку. Стасіо і його аналітики виявили, що ці смертоносні пристрої вчить робити іракців такий собі іноземний громадянин. Його теж заарештували.
Стасіо був лише молодим офіцером. Проте в своїй новій ролі аналітика йому потрібно було з’ясовувати, де зберігалися міни, хто їх виготовляв і хто фінансував виробництво. Перед кожною зустріччю свого керівника з шейхом або місцевим очільником Стасіо мусив робити стислий виклад політичної передісторії, розповідати про заплутані та мінливі місцеві союзи, які американські джерела сподівалися використати задля завоювання «сердець і розумів» іракців.
Іще ніколи у воєнній практиці, наскільки він знав, від офіцера такого низького звання не вимагали володіння такими масивами тактичної й стратегічної інформації, розуміння не лише особливостей поля битви, а й геополітичних реалій війни. Зазвичай подібний аналіз проводили люди із зірками на погонах.