Раніше впровадження шпигуна в американську корпорацію і встановлення ним підслуху вважали ознакою героїчної майстерності у шпигунстві. Не було потреби заражати комп’ютер шкідливим програмним забезпеченням, перехоплювати спілкування в інтернеті та підслуховувати з іншої частини світу.
Що більше прочісували слідчі інтернет-блоги і драйвери, то більше жертв виявляли. Шпигуни проникли у мережі субпідрядників у кількох країнах. Технарі простежили інтернет-протокольні адреси й проаналізували методи, якими послуговувалися шпигуни. Був невеличкий сумнів, чи це справді китайці, але, ймовірно, саме ця група була причетна до спроб зламу мереж оборонного відомства і великих американських компаній, зокрема тих, що працюють у галузях технологій і енергетики. Керівники військових структур і розвідки щойно почали усвідомлювати розмах, наполегливість і хитромудрість китайського кібершпигунства. Можливо, через збентеження, або в остраху перед висміюванням, або ж не бажаючи повідомляти китайцям, що їх викрили, уряд США не оприлюднив факту крадіжки.
Шпигуни полювали за деталями конструкції винищувача й інформацією щодо його здатності витримувати навантаження під час польоту й повітряного бою. Можна було припустити, що вони хотіли довідатися про недоліки літака, а також збудувати власний винищувач. Наслідки цього лякали. Якщо припустити, що шпигуни працювали на китайські збройні сили, одного дня американські винищувачі могли вступити в бій із власними клонами. А американським льотчикам довелося б мати справу з ворогом, який знає вразливі місця F-35.
На той момент інформація про сенсори й систему управління польотом, що дозволяють винищувачу виявляти противника або виконувати складні маневри, здавалася захищеною, позаяк відповідні креслення зберігалися на комп’ютерах, не під’єднаних до інтернету. Але навіть через рік слідчі надалі виявляли витоки інформації, які раніше проґавили. Можна було припустити, що шпигунська кампанія триває і під приціл потрапляють навіть не під’єднані до інтернету комп’ютери. Сам факт відсутнього під’єднання до мережі дозволяв припустити, що ці комп’ютери містять важливу інформацію.
Зрештою слідчі виснували, що спочатку шпигуни зовсім не шукали інформацію про F-35, а цілилися на іншу секретну програму. Імовірно, проект винищувача виявився для них легкою здобиччю, зважаючи на те, скільки незахищеної інформації зберігалось у мережі компанії. Ця зміна планів на півдорозі свідчить про неабияку зухвалість шпигунів. Деяких представників влади просто спантеличило те, що зламувачі майже не переймалися замітанням слідів. Здавалося, їм було байдуже, що їх виявлять. Вони наче підбурювали американців вистежити їх, зухвало вважаючи, що цього не станеться.
Шпигуни викрали інформацію, потенційно корисну для розвідки, а також затримали розробку винищувача F-35. Згодом представники влади США заявили, що через нахабне проникнення в комп’ютери субпідрядників програмісти були вимушені переписати програмні коди для систем літака, що призвело до річної затримки у реалізації програми і 50-відсоткового збільшення її вартості. Китайцям не доведеться зіткнутися в бою з винищувачем, який не злетить. Натомість ця країна значно просунулася в проектуванні власного літака. У вересні 2012 року, під час візиту міністра оборони США Леона Панетти, китайська влада проґавила витік фотографій найновішого винищувача, що стояв на аеродромі. Він був дуже схожим на F-35, що не могло бути звичайним збігом, визнала американська влада. Конструкція китайського винищувача почасти базувалася на інформації, викраденій шпигунами в американських компаній шість років тому.
Керівники компаній докладно не знали, навіщо їх викликали до Пентаґону і навіщо їм видали тимчасові допуски до державної таємниці. Роззираючись довкола, вони бачили чимало знайомих облич. Генеральні директори або їхні представники працювали в дванадцяти найбільших американських корпораціях, які виконували оборонні замовлення: Lockheed Martin, Raytheon, General Dynamics, Boeing, Northrop Grumman та інші. Це були стабільні, впливові компанії, які десятиліттями будували американську військову машину. Навряд чи те, заради чого їх швидкоруч зібрали в штаб-квартирі Міністерства оборони того літнього дня 2007 року, було хорошою новиною.