Міфічний подвиг продовжують прославляти у сучасній Росії. Постер художнього фільму «Двадцять вісім панфіловців» (2016 р.)
Так і з’явилася на світ історія про 28 героїв-панфіловців. Після того, як фронт відсунувся на захід, Олександр Кривицький виїжджав до роз’їзду Дубосєково й разом із командирами полку і 4-ї роти бував на місці бою. На його запитання про прізвища полеглих героїв командир полку не зміг відповісти: «Капров мені не назвав прізвищ, а доручив це зробити Мухамедьярову (комісарові полку) і Гундиловичу (командирові 4-ї роти), які склали список, взявши дані з якоїсь відомості чи списку. Так у мене з’явився список прізвищ 28 панфіловців, які загинули в бою з німецькими танками поблизу роз’їзду Дубосєково».
Швидше за все, командир роти просто взяв навмання зі списку загиблих у той день випадкові прізвища бійців, які й стали згодом героями. В усіх написаних потому творах таких письменників, як Микола Тихонов, Володимир Ставський, Олександр Бек, Павло Кузнєцов, Володимир Липко, Михайло Свєтлов, у яких діяли герої-панфіловці, за основу взято дані, викладені Кривицьким у статтях.
Допитаний слідчими колишній командир полку Капров категорично заявив, що «ніякого бою 28 панфіловців із німецькими танками поблизу роз’їзду Дубосєково 16 листопада 1941 року не було, — це суцільний вимисел. Того дня біля роз’їзду Дубосєково у складі 2-го батальйону з німецькими танками билася 4-та рота, і справді билася геройськи. З роти загинуло понад 100 осіб, а не 28, як про це писали в газетах. Ніхто з кореспондентів до мене не звертався тоді; я нікому ніколи не говорив про бій 28 панфіловців, та й не міг говорити, бо такого бою не було. Жодного політдонесення з цього приводу я не писав. Я не знаю, на підставі яких матеріалів писали в газетах, зокрема в “Красной звезде”, про бій 28 гвардійців із дивізії ім. Панфілова».
Певна річ, що Військова прокуратура, маючи на руках такі свідчення, зробила висновок, який напрошувався сам собою, і доповіла куди слід, «…що подвиг 28 гвардійців-панфіловців, висвітлений у пресі, є вигадкою кореспондента Коротєєва, редактора “Красной звезды” Ортенберга і, особливо, літературного секретаря газети Кривицького».
Міф 22. Західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною
Суть міфу
Допомога США та інших країн Заходу Радянському Союзу за програмою ленд-лізу в роки війни була несуттєвою, вона зовсім не вплинула на економічний потенціал країни та результати воєнних дій Червоної армії на фронтах. СРСР переміг би нацистську Німеччину і без економічної допомоги союзників.
Факти стисло
Допомога за програмою ленд-лізу стала одним із вирішальних факторів перемоги країн Об’єднаних Націй над країнами Осі. За поставки за програмою ленд-лізу СРСР лише частково розрахувався із США золотом. Загалом, СРСР (і Росія як правонаступниця СРСР) сплатили не увесь борг.
Факти докладніше
Програма ленд-лізу — це система, за якою США, здебільшого на безоплатній основі, передавали союзникам у Другій світовій війні боєприпаси, техніку (як військового, так і промислово-сільськогосподарського призначення), продовольство і стратегічну сировину, включаючи нафтопродукти. Концепція цієї програми надавала Президентові США право приймати рішення щодо допомоги будь-якій країні, чия оборона визнавалася життєво важливою для США.
Допомога надходила 42 країнам. Основними клієнтами стали Велика Британія, а також СРСР, Франція, Китай і країни Британської Співдружності. Загальний обсяг програми склав більше 50 мільярдів доларів у цінах 1941–1945 років. Обсяг допомоги Радянському Союзу — 11,3 мільярдів доларів. За оцінками окремих західних фахівців, загальна допомога країн Заходу СРСР сягнула близько 19 мільярдів доларів.
Льотчики 21-го гвардійського винищувального авіаполку біля американського винищувача P-39 «Аерокобра», травень 1943 р.