- Я бачив як ти помер, - сказав Ґолден, не дивлячись на Амоса.
- Га?
- Я бачив як ти помер. Коли та викрадальна, чи якою б вона не була, команда заскочила нас. Я бачив як тебе стрелили у потилицю, і я бачив як ти впав обличчям на підлогу. Усюди була кров.
- Так, але я…
- Я в курсі що то був нелетальний патрон. Я в курсі що вони хотіли узяти нас живими. Я в курсі що кров була з твого розбитого об підлогу носа. Я в курсі про все це тепер. Тоді все що я знав, це що тебе допіру вбили пострілом в голову.
Амос вставив магазин в дробовик і дослав патрон, але крім цих більш ніяких звуків не прозвучало.
- Все це дуже нетривке, - Голден обвів жестом Бертона і корабель, - це наша маленька родина. Один пройоб, халепа, і щось незамінне буде втрачено.
Механік кинув похмурий погляд, - це все про Наомі, еге ж?
- Ні! Тобто так. Але ні. Коли я подумав що ти мертвий, це з мене весь дух вибило. Прямо зараз мені потрібно зосередитись на вимітанні тієї штуки з корабля, але все про що я можу думати, це про втрату одного з команди.
Амос кивнув, поклав ружжо на плече і вмостився на лавці біля шафи.
- Зрозумів. То що ти хочеш зробити?
- Я хочу, - відповів Голден вставляючи магазин в пістолет, - вигнати з корабля того йобаного монстра. Але будь-ласка пообіцяй, що не помреш в процесі. Це мені сильно допоможе.
- Кепе, - посміхнувся Бертон, - все що вбиває мене, вже вбило усіх інших. Я народився аби залишитися єдиним переможцем. Можеш на мене розраховувати.
Паніка і переляк не покидали Джима. Вони оселилися в його грудях так як і раніше. Але він як мінімум не почувався наодинці з ними.
- Ну значить ходімо дамо раду тому любителю їздити зайцем.
Очікування кінця шлюзування, здавалося, не мало кінця-краю: поки внутрішні двері загерметизувались, поки помпи викачали все повітря з приміщення, поки відкрилися зовнішні двері. Голден метушився і в дванадцяте перевіряв свій пістолет. Амос стояв розслаблено зсутулившись, вільно колихаючи у руках чималий дробовик. Єдиним позитивним моментом очікування, якщо взагалі тут були позитивні моменти, було знаходження дверей вантажного відсіку у вакумі, отже шлюз міг шуміти як заманеться, але створіння про їх появу попереджене не буде.
Останній з зовнішніх шумів зник і Джим міг чути лиш своє дихання. Жовте світло сигналу попередження про вакуум з іншого боку загорілося біля дверей.
- Алексе, - звернувся капітан по дротовій лінії шлюзового терміналу. Радіо все ще мовчало по всьому кораблю, - ми готові виходити. Глуши двигуни.
- Прийнято, - відповів пілот і гравітація зникла. Джим вдарив по точці контролю на підборах і увімкнув магнітні підошви.
Вантажний відсік на «Росінанті» був тіснуватим. Високий і вузький, він займав частину штирборту, затиснутий у невикористовуємий простір між обшивкою і інженерним відсіком. На лівому борті це саме місце було зайнято запасами води. «Росі» це бойовий корабель. Будь-який вантаж був другорядним питанням.
Негативним боком конструкції було те, що при прискоренні вантажний відсік перетворювався на колодязь з вантажним люком унизу. Різноманітні ящики, які займали місце були принайтовлено до перегородок або у деяких випадках трималися на електромагнітних піддонах. При наявності гравітації, була небезпека відправити людину на сім метрів униз до зовнішнього люку. В таких умовах ефективно битися неможливо.
При мікрогравітації приміщення перетворилося на довгий коридор з чималою кількістю укриттів.
В приміщення Ґолден увійшов першим, ступаючи вздовж переборки магнітними підошвами, і заховався за дебелим металевим контейнером з набоями до бортових гармат точкового захисту. Амос рухався слідом і зайняв позицію в декількох метрах, за іншим контейнером.
Монстр під ними, здавалося, спав.
Він лежав непорушною купою біля переборки, що відділяла вантажний і інженерний відсіки.
- Добре. Наомі, давай, відкривай-но, - скомандував капітан, розгойдавши кабель, який волочився за ним аби той не перечіплявся за кути контейнерів і дещо його послабив.
- Двері наразі відкриті, - доповіла жінка, голос її у шоломі звучав високо і не чітко. На дні кімнати беззвучно відкрився вантажний люк, демонструючи декілька квадратних метрів чорноти, заповненої зірками. Монстр чи не помітив що двері відкрилися, чи не звернув на це уваги.
- Вони іноді гібернують, еге ж? – запитав механік, кабель що тягнувся від його костюму був схожий на високотехнологічну пуповину, - ну як Жулі, коли підхопила заразу. Гібернувала в кімнаті готелю на Еросі декілька тижнів.