Однією дебелою пазуристою рукою – пазуристою, але все ще з чотирма пальцями і одним великим вона трималася, а іншою колупалася у переборці. Перший шар – тканий матеріал і ізоляція відпадали еластичними полосами. Коли він закінчився, кіготь узявся до броньованої сталі. Тоненькі пасма літали позаду неї, виблискуючи у вакумі яскравим металом маленьких зірочок. Чому воно робить це тепер? Якщо вона хоче наробити шкоди, то була маса значно легших шляхів. Чи воно пробує прорватися через стіну, в намаганні чого дістатися, слідуючи якомусь сигналу…
Ворушіння вати зникло, перетворившись у зображення блідого, новенького корінчика з зернятка. Йому відчулася власна посмішка. Однак, це цікаво.
- Що там, Док? – запитав Амос. Пракс зрозумів що, можливо говорив у голос.
- Ммм.. – ботанік намагався підібрати слова, які могли пояснити те, що він побачив, - воно намагається рухатися по напряму випромінення. Тобто… еросівський вид протомолекули живився радіацією, тож я припускаю що і ця має…
- Ця? – запитав Алекс, - яка ця?
- Ось ця. Я маю на увазі, що конкретно ця була спроектована з подавленням більшості змін. Вона серйозно змінила тіло вцілому. Там мають бути нові обмеження, але їй все ще потрібне джерело радіації.
- Чому, доку? – запитав механік. Він намагався бути терплячим, - чому ми вважаємо що йому потрібна радіація?
- Ох, ну тому що ви заглушили двигун. Тож реактор працює на мінімальному рівні, і воно наразі пробує пробитися до ядра.
Настала тиша. Потім пілот сказав щось лайливе.
- Отже, - озвався Голден, - немає тут варіантів. Алексе, ти маєш позбутися цієї штуки до того поки воно проколупає переборку. Нема коли придумувати новий план.
- Капітане, - відповів пілот, - Джиме..
- Я там буду через секунду після того як монстр зникне, - повідомив Амос, - На випадок, якщо тебе не стане, то служити з тобою, кепе, було честю.
Пракс замахав руками так, неначе жест міг привернути їх увагу. Рухи відправили його крутитися по рубці.
- Чекайте. Ні. Ось новий план, - випалив він, - воно рухається до напряму випромінювання, немов корінець до води.
Наомі повернулася до нього. Вона неначе оберталася і праксів мозок намагався відчувати що жінка під ним, відпливає по спіралі. Вчений стулив очі.
- Ти маєш нам розповісти деталі, - звернувся до нього Голден, - швидко. Як нам його контролювати?
- Змініть напрям. Як довго вам збирати контейнер з неізольованими ізотопами?
- Нуу, професоре, - задумався Амос, - а скільки нам треба?
- Просто трохи більше того, що прямо зараз випромінюється з реактора.
- Приманка, - Наомі сказала, зловивши Пракса і притягнувши його до поручня, - ви хочете зробити щось, що виглядатиме кращим їдлом і викинути це через люк.
- Я так і сказав. Чи ж я не так сказав? – перепитав вчений.
- Точно що ні, - відповіла старпом.
На екрані істота все більше вкутувалась в металеві ошурки. Пракс був не впевнений, оскільки розширення зображення було не настільки добрим, але було схоже що рука, для зручності колупання, змінила форму. Він міркував про те, на скільки обмеження протомолекули діють на її здатність тримати пошкодження і відновлюватися. Регенеративні процеси дуже легко відімкнути обмеженнями. Рак це просто клітинна реплікація, яка з’їхала з глузду. Якщо вона почне змінюватися, то це вже не зупинити.
- Попри все, - сказав вчений, - я вважаю що нам варто поспішати.
План був достатньо простим. Амос повернеться у вантажний і звільнить капітана, як тільки люки відсіку зачиняться. Наомі у рубці змусить люк зачинитися відразу як тільки істота рушить за радіоактивною приманкою. Алекс увімкне двигуни як тільки це перестане бути загрозою для капітана. А єдиний член екіпажу що залишився, має вийти через головний шлюз і швиргонути півкілограмову наживку, загорнуту у свинцеву, аби не привернути увагу потвори раніше аніж потрібно, фольгу.
Пракс зависнув у шлюзі, тримаючи наживку товстою скафандровою рукавичкою. Розум його був сповнений жалю і непевності.
- Можливо буде краще, якщо Амос виконає цю частину, - сказав він, - я взагалі ніколи не діяв за бортом
- Пробач, доку. Мені тре’ дев’яносто кіл капітана тягнути, - відповів здоровань.
- Можна це автоматизувати? Лабораторний маніпулятор міг би..
- Праксе, - озвалася жінка з ніжністю слова, в якому стиснулось тисяча «забирай-свою-сраку-звідсіля».
Пракс ще раз перевірив шви скафандра. Повідомлень про помилки не було. Цей-но скафандр був куди кращим за той, в якому він покидав Ґанімед. Від головного шлюзу попереду судна до майже кормового люку вантажного відсіку було двадцять п’ять метрів. Йому, можливо, навіть не доведеться пройти увесь цей шлях. Він перевірив шнур зв’язку, аби упевнитись що той міцно тримається у шлюзовому роз’ємі.