Настала тиша. Пракс роз герметизував шолом, підняв його і зробив глибокий вдих корабельного повітря. Він перемкнуся на зовнішню камеру. Монстр, який плив позаду судна раптом знову зробився помітним оку у слабкому світлі з вантажної палуби і повільно зник з поля зору. Він скрутився навколо своєї радіоактивної приманки.
- Бомба, - промовив Ґолден, - ти сказав що воно лишило бомбу?
- І досить-таки специфічну, якщо вам цікава моя точка зору, - відказав механік.
- Амосе, ходімо до вантажного шлюзу, - сказав капітан,- Алексе, що лишилося перед тим як ми спалимо цього монстра к бісу? Пракс в середині?
- Хлопці, ви в шлюзі вже? – запитав пілот?
- Вже так. Вперед.
- Два рази просив не буду, - відповів Алекс, - прив’єзатиси для прискоренє.
Біохімічний каскад, який нуртував у крові через ейфорію, паніку і впевненість у безпеці сповільнив праксову реакцію, тож коли почалося прискорення, він не твердо тримався на ногах. Перечепившись через стіну, Менґ оперіщився головою у внутрішні двері повітряного шлюзу. Байдуже. Він почувався чудово. Він видворив істоту з борту геть. Вона горіла у полум’ї дюз у нього на очах.
Потім розгніваний бог копнув корабель, відправивши його крутитися у безодні. Пракса зірвало з ніг – мала потужність магнітних черевиків не втримала його вагу. Зовнішній люк шлюзу рвонувся на нього і світ навколо зник.
Розділ двадцять-восьмий: Авасарала.
А ось і ще один пік. Третій. Цього разу, здається, немає жодного шансу що він дотичний до монстра Боббі. Тож можливо… можливо це збіг. Який відкриває питання: якщо ця річ не з Венери, то звідки?
Однак, світ вирішив змовитися аби збити її з пантелику.
- Вона не така як ми вважали, мем, - скзав Сорен, - я навіть щось до бідної загубленої марсіянки теж відчував. Вона нівроку.
Авасарала відкинулася в кріслі. Рапорт розвідки на її екрані демонстрував жінку, яку вона називала Робертою Дрейпер але у штацькому одязі. Вони якось змусили виглядати її більшою. Ім’я значилось Аманда Телеле, оперативник розвідувальної служби Марсу.
- Я продовжую копати, - вів далі Сорен, - схоже що Роберта Дрейпер і справді існувала але сконала на Ґанімеді разом з іншими морпіхами.
Авасарала рукою відмахнулася від слів і скролила далі по рапорту. Записи стеганографічних повідомлень з запасних каналів між Боббі і відомим марсіянським оперативником з Місяця, що буцімто мали місце на початку того дня, коли Дрейпер було запрошено на роботу. Крісьєн чекала що по хребту поповзе страх, почуття зради. Не поповз. Вона гортала нові частини доповіді, засвоювала нові дані і чекала реакції тіла. Її не сталося.
- Ми чому це взагалі розглядаємо? – запитала вона.
- Інтуїція , - відповів помічник, - справа в тому як вона поводить себе коли поряд немає вас. Вона, здавалася трошки забагато …слизькою. Виглядала неправдоподібно. Тож я проявив ініціативу. Я сказав що це від вас.
- Щоб я не була схожа на грану ідіотку, яка запросила у свій офіс крота?
- Це було справою ввічливості. Якщо ви розглядаєте як можна відзначити мою добру послугу, то я приймаю бонуси і промоцію.
- Їбать, я впевнена що ти приймаєш.
Він чекав, трохи піднявшись на пальцях ніг. Чекав від неї наказу на арешт і серйозний розвідувальний допит Боббі. Евфемізм що спав на думку «серйозний розвідувальний допит» був най непристойнішим, але вони воювали з Марсом і високопрофесійний агент, якого вдалося вкоренити в серці ООН міг володіти безцінною інформацією.
Тож Авасарала собі міркувала: чому я не реагую на це?
Простягнувши руку до екрану вона на мить замислилась, потім скривившись, забрала руку.
- Мем?
Це була непомітна дрібничка, і найменш очікувана. Сорен покусував нижню губу з середини. Ледь помітний рух, майже невидимий. Як підказка за покерним столом. І помітивши ций рух, Крісьєн зрозуміла.
Не було ні роздумів, ні доводів, ні боротьби ні передумувань. Все було на місці, сяяло у її думках, так наче вона завжди це знала, перфектово і повністю. Сорен нервував, тому що доповідь яку вона переглядала не витримає суворої перевірки.
Не витримає, тому що це фейк.
Це був фейк, тому що Сорен працює ще на когось, хто бажає контролювати інформацію, яка надходить на її стіл. Нґуєну вдалося відтворити свій маленький флотик, тому що Сорен був єдиний, хто переглядав потік інформації. Хтось, хто знав що саме їй потрібно контролювати. Керувати. Це «щось» готувалося задовго до того, як Ґанімед вкурвило. Той монстр лиш прискорив усе.