- Так, але в мене там немає сенсорів. Приміщення може бути радіоактивним.
- Але тут, в майстерні сенсори є, вірно? Якщо я відкрию люк і ти отримаєш сигнал опромінення, просто скажи. Я миттєво зачиню люк.
- Джиме, - в голосі Наґати трохи зменшилась нятгнутість, яка мала місце в останні дні, коли вони спілкувалися, - скільки ще разів ти маєш ухопити серйозну дозу радіації, аби замислитись?
- Як мінімум ще одну?
- Я дам команду «Росі» приготувати ліжко в лазареті, - відказала жінка без грама гумору.
- Вибери те, яке не видає помилок.
Не даючи собі час на роздуми, він вдарив по кнопці відкривання між палубного люку. Затримавши дихання він очікував з іншого боку побачити хаос і трощу, супроводжувану радіаційною тривогою його скафандру.
Натомість все, крім невеликого отвору від вибуху виглядало в порядку.
Джим підтягнув себе крізь прохід, тримаючись рукою затримався на хвильку, оглядаючи приміщення. Дебелий термоядерний реактор, який домінував у просторі на вигляд був неушкодженим. Переборка по правому борту, ризиковано вигнулась і мала обвуглену діру посередині, схожу на мініатюрний, сформований вулкан. Голден аж здригнувся, коли зрозумів скільки енергії знадобилося аби зігнути серйозно заброньовану та захищену від радіації стінку і як близько вони були від утворення діри у їх реакторі. Скільки ще джоулів мало б передатися від покривленої стіни, аби повністю пробити захисну оболонку енергетичного серця корабля.
- Боже, це було близько, - промовив він в голос, ні до кого не звертаючись.
- Замінив усі частини про які міг згадати, - відгукнувся Амос, - проблема десь у іншому місці.
Голден пробрався крізь одвірок люку, пролетів пів метра до переборки що так само стовбурчилась під ним, і сповз на палубу. Єдиним помітним оку пошкодженням була купка покриття чітко з іншого боку реактору. Джим не бачив як туди міг дістатися осколок якщо не крізь реактор або рикошетом від двох стін і навколо. Ознак першого варіанту немає, тож другий, хоч яким неймовірним від був.
- Тобто справді близько, - знову мовив він, торкнувшись шматка металу, який заглибився в стіну на добрих п’ятнадцять сантиметрів. Достатньо близько аби як мінімум пошкодити захист реактора. Чи ще гірше.
- Я зараз дивлюсь через твою камеру, - озвалася Наомі. За секунду вона присвиснула, - без жартів. За стіною, в основному, кабелі. Не можна зробити такий отвір і чого-небудь не пробити.
Голден спробував витягнути той осколок але не зміг:
- Амосе, неси плоскогубці і купу дротів.
- Значить, від сигналу біди ми відмовились, - прокоментувала Наґата.
- Ні. Буде просто шикарно, якщо хтось може навести кормову камеру і запевнити мене що цими усіма проблемами ми заплатили за знищення тієї клятої штуки
- Вже м сам дививси, кепе, - сказав Алекс, - ніц крім ґазів.
Голден лежав но одній з лазаретських койок, дозволивши кораблю оглянути його ногу. Маніпулятор періодично колов коліно, яке розпухло до розмірів канталупської дині а шкіра натяглася мов на барабані. Та ліжко вже потурбувалося про те, щоби пацієнта чудово накачали препаратами, тож випадкові тички і уколи відчувалися мов притискання без жодного болю.
Екран біля голови попередив, щоби він лишався нерухомим: два маніпулятори узяли ногу, а третій ввів у коліно гнучку трубку завтовшки не більше голки і зайнявся артроскопією. Процедури відчувалися як невиразне проштовхування.
А на іншому ліжку розмістили Пракса. Його голова була замотана на час, поки приклеювався три сантиметровий шмат шкіри. Очі ботаніка були стуленими. Амос, як виявилося, не заробив струсу - просто черговий удар головою. Механік трьома палубами нижче робив такий-сякий ремонт систем, які поламала монстрова бомба, в тому числі тимчасову латку на отворі у переборці. Двері вантажного відсіку вони не зможуть полагодити аж поки не повернуться на Тихо, куди їх віз Алекс, для зручності йдучи при лагідній чверті g.
Джим не зважав на затримку. Правда була в тому, що він не поспішав повернутися на станцію і пред’явити Фредові те, що він побачив. Чим довше він міркував над цим, тим далі відходив від сліпої паніки і тим серйозніше приставав до точки зору Наомі. Фред не мав жодного сенсу так вчиняти.
Проте впевненим він не був. Але дуже хотів бути.
Пракс щось пробурмотав і почав знімати бинти.
- Я б з цим не жартував, - сказав Голден.
Вчений кивнув і знову закрив очі. Заснув, чи намагався. Автолікар витягнув трубку з джимової ноги, побризкав на неї антисептиком і почав туго замотувати. Капітан дочекався поки робот скінчить те що він робив, розвернувся на бік і спробував підвестися. Навіть при чверті нормального тяжіння нога його не тримала. Доскакавши до шафи з мед.припасами одно ніж, Джим узяв собі костура.