- Ти згодна?
- Ее…- сержантка намагалася відтворити розмову в голові і здалася, - я …
- Ти майже впала зі свого йобаного стільця. Ти коли останній раз спала цілу ніч?
- Скоріш за все тоді коли й ви, - відказала марсіянка. Останнього разу усі мої рядові були живі і ви не намагалися утримати сонячну систему від стрілянини. Вона чекала на наступний гострий коментар, наступне спостереження, мовляв, вона не може робити свою роботу у такому стані. Такою слабкою.
- Гаразд, - підсумувала Авасарала. Боббі відчула ще один приплив симпатії до неї, - Мао влаштовує вітальну вечерю на честь нашого прибуття. Я хочу аби ви з Котіяром були присутніми. Котіяр буде охоронцем, стоятиме позаду кімнати з загрозливим виглядом.
Боббі реготнула до того, як змогла стриматися. Чоловік посміхнувся і підморгнув їй.
- А ти будеш моїм особистим секретарем, і матимеш розмовляти з людьми. Спробуй відчути настрій команди і судно. Добре?
- Прийнято.
- Я помітила, - вела далі помічниця генсека тоном, який вона використовувала коли планувала попросити про неприємну послугу, - помічник капітана витріщався на тебе під час привітання у шлюзі.
Боббі кивнула. Вона теж це помітила. Деякі чоловіки мають великих жінок за фетиш і у Дрейпер волосся стало дибки від розуміння що він може бути цього штибу. Як правило у них невирішені проблеми з матір’ю. Від таких вона намагалася триматися подалі.
- Чи є шанс що ти заговориш з ним під час вечері? – закінчила Авасарала.
Боббі реготнула, очікуючи що й інші реготнуть. Але Котіяр дивився на неї, немов заступник генсека зробила ідеально пропозицію, що пасувала ідеально.
- Ну ні, - відповіла Дрейпер.
- Чи ти сказала ні?
- Ага, ні. Збіса ні. Нахуй. Nein und abermals nein. Нет. La. Siei, - жінка зупинилась, використавши усі відомі їй мови, - і насправді я дещо розізлилась.
- Я не прошу тебе спати з ним.
- Добре, бо я не використовую секс як зброю. Я використовую зброю як зброю.
- Кріс’єн! – сказав Жуль Мао, охоплюючи її долоню руками і струснувши.
Лорд імперії «МаоКвік» височів над Авасаралою. Обличчя його було того ставного типу, яке інстинктивно приваблювало Боббі до нього, а чоловіче зрідіння волосся, яке лишалось без медичної уваги, промовляло що йому плювати на привабливість. Свідомий вибір не використовувати статки на таку проблему як волосся взагалі-то демонструвало ще більший його контроль ситуації. На ньому був обтягливий светер і бавовняні штани, сидівші немов пошиті на замовлення. Коли Авасарала представлила йому Боббі, він посміхнувся і кивнув, ледь глянувши в її бік.
- Ваш персонал поселили? – запитав Мао, натякаючи Кріс’єн що присутність Дрейпер нагадала про підлеглих. Марсіянка стиснула зуби але обличчям не ворухнула.
- Так, - відповіла гостя з тим, що могла поклястися Боббі було щирою теплотою, - поселення чарівне, а ваша команда чудова.
- Ідеально, - відреагував Жуль, беручи руку Авасарали під свою і підводячи її до величезного столу.
З усіх боків їх оточили чоловіки у білих піджаках і краватках-метеликах. Один з них виступив вперед і витяг стілець. Жуль всадовив на нього гостю, - шеф Марко обіцяв сьогодні вночі щось особливе.
- А як щодо прямих відповідей? Це є в меню? – запитала Боббі як тільки стюард і для неї відставив стільця. Жуль вмостився в передні частині столу і запитав: - Відповіді?
- Ви, хлопці, виграли, - вела далі Дрейпер не зважаючи на паруючий суп, щойно поставлений перед нею людиною в білому. Мао посолив свій і почав їсти, неначе вони мали звичну бесіду за вечерею, - помічник генерального секретаря на борту. Немає сенсу дурити нас далі. Що відбувається?
- Гуманітарна допомога, - відповів той.
- Безглуздя, - відповіла марсіянка, зиркнувши на Авасаралу. Та лиш тихцем посміхалася, - ви ж не хочете сказати що маєте можливість витратити пару місяців на подорож до Юпітера лиш для того, аби наглядати за роздачою рису і пакетів з соком. Та й на цьому судні ви не можете привезти достатньо припасів аби нагодувати Ґанімед, тож це й візит не має довгострокового значення.
Мао відкинувся на своєму стільці, і білі піджаки закружляли по кімнаті, забираючи тарілки з супом. Тарілку Боббі теж прибрали, не зважаючи що вона навіть не торкнулася страви.
- Роберта, - почав Мао.
- Не називайте мене Робертою.
- Сержанте, вам варто задати ці питання керівникам департаменту зовнішніх відносин ООН, а не мені.
- Я б з радістю, та запитання знаходяться поза правилами у цій грі.
Посмішка його була теплою, згідливою і пустою, - я зробив свій корабель доступним, аби створити для мадам помічниці генерального секретаря найкомфортніші умови польоту до нового місця призначення. І хоча ви поки що не зустрілися, проте на борту присутній персонал, чиї спеціальні знання будуть неоціненними для жителів Ґанімеду, коли ви туди прибудете.