Боббі була при Авасаралі достатньо довго для того, аби зрозуміти що гра ведеться прямо перед її носом. Мао кепкував з неї. Він знав що все це лайно собаче, він знав що вона теж це знає. Але поки він лишається спокійним і адекватно відповідає, ніхто не в змозі звинуватити Жуля. Він занадто могутній аби його можна було в обличчя назвати брехуном.
- Ви брехун, і… - не втрималася вона але якісь його слова змусили припинитись, - чекайте, «ви туди прибудете»? А ви не летите з нами?
- Боюся що ні, - відповів володар яхти, посміхаючись офіціанту, що ставив перед ним наступну тарілку. Цього разу було повністю схоже на цілу рибину – з хвостом і виряченими очима.
Боббі зиркнула на Авасаралу, яка цього разу насупилась в бік Мао.
- Мені сказали що ви особисто керуватимете рятувальними зусиллями, - сказала літня леді.
- Такими були мої наміри. Але, боюся, інші справи замінили цю можливість. Як тільки ми закінчимо з цією чудовою вечерею, я шатлом повернуся на станцію. Цей корабель і його команда до ваших послуг аж поки вашу життєво необхідну місію на Ґанімеді буде закінчено.
Помічниця генерального секретаря просто вирячилась на Мао. Вперше Боббі заскочила її онімілою. Білий піджак подав сержантці рибу, поки їх розкішна в’язниця летіла в бік Юпітера на приємній чверті g.
Авасарала ні слова не вимовила усю дорогу ліфтом до її покоїв. В лаунжі вона затрималася лише для того, аби ухопити з бару пляшку джина і поманити пальцем Боббі. Та рушила до неї у спальню відразу за Котіяром.
Як тільки двері зачинилися і курд ручним терміналом безпеки просканував приміщення на предмет жучків, Кріс’єн мовила:
- Боббі, починай міркувати про те або як отримати контроль над судном, або витягти нас з нього.
- Викиньте це з голови, - відповіла Дрейпер, - ходімо і захопимо шатл, на якому Мао прямо зараз відбуває. Ми в радіусі досягання станції, інакше він би ним не скористався.
На її подив Котіяр кивнув: - я погоджуюся з сержантом. Якщо ми плануємо відходити, то шатлом і керувати простіше і від ворожої команди утримувати.
Авасарала з довгим видихом, що перейшов у позіхання сіла на своєму ліжку:
- Я поки що не можу повернутися. Так воно не працює.
- Йобана гра! - крикнула Боббі.
- Так, - відрубала літня леді, - так, йобана гра. Моє керівництво наказало мені здійснити цю подорож. Якщо я зараз повернуся, мене спишуть. Вони будуть ввічливими і назвуть це раптовою хворобою або втомою, але вибачення які мені буде принесено одночасно стануть причиною, за якою мені більше не дозволять виконувати роботу. Я буду у безпеці але безсилою. Поки я роблю вигляд що виконую розпорядження, я можу працювати. Я лишаюся асистентом помічника у виконавчій адміністрації. В мене все ще є зв’язки, вплив. Якщо я зараз втечу, я це втрачу. Якщо я це втрачу, то тії гицелі можуть і шльопнуть мене – різниці не буде.
- Але, - втрутилася сержантка.
- Але, - вела далі жінка, - якщо я лишатимуся ефективною вони знайдуть шлях позбутися мене. Непередбачені проблеми зі зв’язком, наприклад. Якось утримати мене поза мережею. Якщо це станеться, я вимагатиму від капітана зміни курсу до найближчої станції для ремонту. Якщо я маю рацію, він мене не послухає.
- Ого, - здивувалася Боббі.
- Еге, - за хвилину і собі здивувався Котіяр.
- Ага, - закінчувала Кріс’єн, - коли це станеться, я проголошу це незаконним викраденням моєї особи а ви захопите для мене цей корабель.
Розділ тридцять перший: Пракс.
Різниці з тими, жахливими, першими днями на Ґанімеді, коли він складав список аби сказати собі робити хоч щось, не відчувалося. Просто тепер він шукав не тільки Мей. Він шукав Стрікленда. Чи таємничу жінку з відео. Чи когось, хто побудував секретну лабораторію. В цьому сенсі стало значно краще.
З іншого боку, тоді він шукав на Ґанімеді. Тепер поле пошуку включало всю Сонячну.
Часова затримка до Землі, або Місяця – якщо вже «Персіс-Строукс Сек’юріті Консультантс» розташувалась на орбіті а не внизу планетарного гравітаційного колодязя складала трохи менше ніж двадцять хвилин. Ця обставина робила звичайну розмову майже неможливою, тож на практиці, жінка з довгастим, немов сокира, обличчям на його екрані робила ряд промо-відео, який все ближче підходив до того, що хотілося почути Праксу.