- Мей тут немає сер, - повідомила міс Керрі твердим і в той час з придихом голосом. - Її мама забрала вранці.
- Вранці? – перепитав чоловік, але його мозок зафіксувався на її матері. Що Нікола робить на Ґанімеді? Два дні тому він отримав від неї листа щодо присудження аліментів; вона за два дні до Ґанімеда з Церери не долетіла б.
- Прямо після сніданку, - додала вчителька.
- Ви хочете сказати що її евакуйовано. Хтось прийшов і евакуював Мей.
Ще один вибух струсив лід. Хтось з дітей видав високий, переляканий звук. Вчителька перевела погляд з нього на дитину і назад. Коли вона заговорила, то стишила голос: Її мама прийшла одразу після сніданку. Забрала з собою Мей. Її тут цілий день не було.
Пракс дістав термінал. Зв’язку не було, але на заставці було фото з першого дня народження Мей, тоді, коли все ще було добре. В минулому житті. Він відкрив картинку і показав на Ніколу, яка сміялася і колихала пухкий і захоплений згорток, який був Мей.
- Їй ?- запитав вчений. – Вона тут була?
Зніяковіле обличчя вчительки було красномовніше за слова. Сталася помилка. Хтось – нова няня чи соціальний працівник чи ще хтось – прийшов аби забрати дитину і узяв не ту.
- Вона була в комп’ютері, - відповіла жінка, - вона була в системі. Показало її фото.
- Світло мигнуло. Запах диму став сильнішим, і повітряний рециклер загудів гучніше, булькаючи і крехтячи у намаганні засмоктати усі летючі частки. Хлопчик, чиє ім’я Пракс мав би знати запхикав і вчителька рефлекторно спробувала повернутись до нього. Чоловік узяв її за лікоть і розвернув назад.
- Ні, ви зробили помилку, -сказав він, - кому ви віддали Мей?
- Система сказала що це її матір! Вона мала ідентифікацію. Воно її пропустило.
Перестук глухих пострілів донісся з коридору. Хтось ззовні закричав, а діти почали рюмсати. Вчителька вирвала свою руку. Щось стукнуло у двері.
-Їй було десь тридцять. Темне волосся, темні очі. З нею був лікар, вона була в системі а Мей не показала жодного хвилювання.
- вони давали їй її ліки? – запитав батько, - вони давали їй ліки?
- Ні. Я не знаю. Я так не думаю.
Проти власного бажання, Пракс струсив жінку. Лише раз, проте міцно. Якщо Мей не отримала ліків, вона пропустила і денну дозу. Вже наступного ранку її імунна система почне відключатися.
- Покажіть мені, - наказав Пракс, - покажи мені картинку. Жінку, що її забрала.
- Я не можу! Система не працює! – заверещала молодиця, - там в коридорі людей вбивають!
Дитяче коло розпалося, від вереску закладало вуха. Вчителька плакала, руками закривши обличчя. Її шкіра майже посиніла. Він міг відчути як густа, звірина паніка охопила його мозок. Спокій, що зійшов на нього, не зміг відігнати її.
- Тут є евакуаційний тунель? – запитав він.
- Вони сказали нам лишатись тут, - відповіла жінка.
- А я вам раджу евакуюватися, - мовив Пракс, але подумав мені потрібно знайти Мей.
Розділ четвертий: Боббі.
Свідомість поверталася у вигляді злого дзижчання, шуму і болі. Боббі кліпнула, намагаючись прочистити мізки, намагаючись побачити де вона є. Поле зору було жахливо розмите. Дзижчання виявилося сигналом тривоги її костюму. Кольорові спалахи, на обличчі були інформацією, що показував прозорий дисплей, та яку вона не могла прочитати. Якраз була середина перезавантаження і тривоги слідували одна за одною. Вона пробувала поворушити рукою і зрозуміла що не зважаючи на слабкість, її не паралізувало або вморозило на місці. Протиударний гель в костюмі знову перейшов у рідкий стан.
Щось ворушилось у слабкому світлі вікна, яким слугувала захисна пластина шолому. У полі зору з’являлась і зникала чиясь голова. Потім клацнуло, коли хтось штрикнув провід в зовнішній порт костюму. Отже це санітар, зливає інформацію про її поранення.
Голос, чоловічий і молодий, озвався у внутрішньому динаміку: - попалася ґанні12. Попалася. Все буде добре. Все буде путьом. Просто почекай тут.
Він ще навіть не закінчив говорити а її вже вирубило знову.
Вона прокинулася у довгому, білому тунелі медичних нош. Костюму на ній вже не було. Боббі турбувалася, що польові медики не витрачатимуть час на діставання її звичним шляхом а просто розріжуть усі шви і шарніри. Це найшвидший шлях дістати пораненого солдата з броньованого екзоскелета вагою чотири центнери, але костюм буде зруйновано. Сержантові муляли докори сумління за втрату щастливого старенького костюму.