Выбрать главу

- Файно подєкувов Боббі, - мовив Алекс, - Я рухаюси. Ану пробую відгородитиси від бійки марсіянами.

Вона почала телефонувати. У розпал бою це єдине що вона могла робити: телефонувати. Розмовляти. Всі ті речі, які вона робила завжди. Щось у цьому було направду обнадійливим. «Ґрінвіль» визнав командування Саутера. «Танака» не відповідав. «Дайсон» відкрив зв’язок але єдині звуки що звідти було чути, це крики чоловіків. Це був бедлам.

Прийшло повідомлення від Саутера і вона прийняла його. Воно мало в собі нові коди «свій-чужий» і Крісьєн в ручну погодилась на оновлення. На тактичному, більшість зелених точок стали білими.

- Дякую, - сказав Голден. Авасарала проковтнула свою відповідь «на здоров’я». Очевидячки, ліки від нудоти подіяли на всіх. Їй правда-правда не бажалося рвати в шоломі. Одна з шести зелених точок що лишалися блимнула і зникла в невідомості, інша раптово стала білою.

- Йой-йой, а сево вже такой за плечьима, - прокоментував Алекс, - шляк би го трафив.

Ідентифікатор Саутера знову з’явився на консолі Авасарали, і вона вдарила по «Прийняти» разом з черговим вивертом судна.

- …невідкладна здача флагмана «Кінг» і адмірала Августо Нгуєна, - казав Саутер. Кучма його сивого волосся стала сторчма, як тільки низька гравітація прискорення дозволила зачісці розпуститися немов хвіст павича. Його посмішка було гострою, мов ніж, - будь-яке судно, яке все ще відмовляється визнавати мої накази позбудеться амністії. У вас є тридцять секунд від цього моменту.

На тактичному екрані більшість струменів золота і срібла майже зникли. Кораблі змінювали позиції, кожен рухався згідно своїх складних векторів. Поки вона дивилася, усі зелені цятки обернулися на білі. Крім однієї.

- Не тупи, Нґуєн, - мовила Крісьєн, - все скінчено.

В ходовій запала довга тиша, напруга була майже видимою. Голос що її порушив належав Наомі:

- В мене купа хуткорухів. Овва, їх стало ще більше.

- Де? – рявкнув питання Голден.

- З поверхні.

Авасарала нічого не торкалась, але її тактичний дисплей змінив розмір, відпливаючи назад аж поки кластер бойових одиниць, червоних, білих і єдиної зухвалої зеленої зменшився до чверті від оригінального розміру, зіштовхнувшись з краєм монітору. Сотні тонких жовтих ліній піднімалися однією масою.

- Давай кількість, - наказав Голден, - мені потрібна кількість.

- Двісті дев’ятнадцять. Ні. Чекай. Двісті тридцять.

- Що воно, до дідька, за таке? Це все торпеди? – поцікавився Алекс.

- Ні, - відказала Боббі, - це все монстри. Вони запустили монстрів.

Авасарала відкрила канал мовлення. Скоріш за все її волосся виглядало гірше за Саутерове, але вона була вище будь-якої пихи. Те що вона могла говорити без жаху виблювати, вже було благословінням:

- Говорить Авасарала. Запуск який ви зараз бачили є новою зброєю заснованою на протомолекулі, яка мала бути використана як недозволений перший удар по Марсу. Ми повинні зняти з небес цих виродків і зробити це зараз. Всі разом.

- У нас є запит на перебирання керування від саутерівського флагмана, - відказала Наомі, - передати контроль?

- В жодному разі, - відрубав пілот.

- Ні, але відслідковуй запити, - висловився капітан, - я не передам контроль за моїм кораблем військовому комп’ютеру по управлінню вогнем, але нам необхідно бути частиною рішення.

- «Кінг» пустив велике прискоренє, - повідомив Алекс, - здаєси мені жи він фист хоче вшитисиі.

На екрані атака з поверхні почала розквітати, окремі нитки відділялися під неочікуваними кутами, якісь закручувалися гвинтом, якісь виробляли колінця, немов нога комахи. Кожна з них була смертю для планети а дані доводили що ракети роблять десять, п’ятнадцять, двадцять g. Нічого людського при таких швидкостях не вціліє при постійних двадцяти g. Нічого людського і не повинно було.

Золоті блискітки з кораблів рушили вниз, на зустріч ниткам з Іо. Повільне, величаве сходження на екрані, було підмочене даними. Плазмові торпеди йшли на максимальній швидкості і навіть для них потребувалися довгі секунди, аби досягнути основної маси. Авасарала спостерігала за детонацією перших з них, за тим як колона протомолекулярних монстрів розділяється на тузень різних потоків. Маневр ухилення.

- Деякі з них прямують на нас, кепе, - озвався Алекс, - я не впевнений що вони розроблені аби пробити корпус корабля, але зроблять вони це у будь-якому разі.