- Ти маєш увімкнути транспондери, - озвалася вона. А коли чоловік не відповів, додала, - ми не можемо поставити протомолекулу на озброєння. Ми не розуміємо що воно за таке. Ми не можемо її контролювати. Ти щойно надіслав Марсові смертний вирок. Я не можу тебе врятувати, не можу. Але увімкни ті транспондери, допоможи мені врятувати його.
Сцена затягнулася. Авасарала могла відчути увагу Наомі і Голдена немов тепло, що випромінюється від радіатора опалення. Нґуєн похитав головою, губи йому сіпалися. Важка внутрішня розмова.
- Нгуєне, - звернулася до нього Крісьєн, - що трапилося? На твоєму борту. Наскільки все погано?
- Витягни мене звідси і я увімкну транспондери, - відповів адмірал, - запротор на губу до віку, мені все одно. Лиш витягни мене звідси.
Авасарала спробувала посунутись уперед, але лиш крісло ворухнулося. Вона шукала слів, які були спроможні його повернути, слів, якими б висловила що він помилявся, що був злом і що він загине нагло від своєї ж зброї і якось все виправиться. Вона дивилася на злого, маленького, переляканого чоловіка з обмеженими поглядами і шукала способу повернути його до простої людської совісті.
Марно.
- Я не можу цього зробити, - відказала.
- Тоді припини витрачати мій час, - відповів адмірал і розірвав зв’язок.
Авасарала відкинулася, накривши долонями очі.
- З того судна надходять дуже дивні дані, - мовив пілот, - Наомі? Ти це бачиш?
- Пробач. Дай мені секунду.
- Що в тебе там, Алексе? – запитав Голден.
- Активність реактора падає. Внутрішнє випромінювання через систему вентиляції сильно зросло. Типу вони охолоджують реактор через рециклери.
- Звучить якось не здорово, - почувся голос механіка.
У ходовій рубці знову запала тиша. Авасарала простягла руку аби викликати Саутера але зупинилась. Вона не знала що сказати. Голос який донісся по внутрішньо корабельному каналі був в’ялий і непевний. Вона спочатку і не впізнала Пракса, він повторив двічі, поки вона зрозуміла про що він.
- Інкубаційна камера, - сказав ботанік, - вони перетворюють корабель на інкубатор. Як на Еросі.
- Вони знають як треба робити? – поцікавилася Боббі
- Схоже що так, - відповіла старпом.
- Нам тре’ спалити цю штуку, - сказала сержант, - у нас стане вогневої сили аби це зробити?
Авасарала знову відкрила очі. Вона намагалася відчути щось інше окрім неймовірно-великого, океанічного жалю. Десь в середині має бути надія. Навіть у Пандори була.
Голден виявився тим, хто озвучив її думки:
- Навіть якби ми могли, Марс це не врятує.
- Ану ми їх всіх накриємо? – запитав Алекс, - воно ніби так, там купа гімна, але може тово…може ми їх зробимо?
- Важко сказати куди вони прямують по балістичній траєкторії, - відповіла Боббі, - нам варто втратити лиш одну, і воно дістанеться до Марсу.
Воно вислизнуло від неї. Вона була так близько від того, аби зупинити це і ось обудь-ласка, сидить і дивиться як воно вислизає. В животі зав’язався тугий вузол. Але вони не програли. Ще ні. Серед усього цього має бути вихід. Щось, що може бути зроблено.
Вона переслала свою останню розмову з Нґуєном Саутерові. Можливо в нього з’явиться ідея. Секретна зброя, що вигулькне нізвідки і змусить все владнатися. Можливо величезне братерство військовиків вичавить з Нгуєна залишки людяності.
За десять хвилин від «Кінга» відділилася рятувальна капсула. Саутер не потурбувався зв’язатися з нею до того, поки не знищив суденце. Ходова перетворилася на кімнату трауру.
- Добре, - озвався капітан, - до важливих справ. Нам треба сісти на базі. Якщо Мей там, нам потрібно її визволити.
- Я підписуюсь, - відказав Бертон, - і дока прихопимо. Він цю справу нікому не віддасть.
- Це те про що я думав, - вів далі капітан, - отже ви хлопці саджаєте «Росі» на поверхню.
- Ми хлопці? – перепитала Наомі
- Я на пінасі чкурну на лінкор, - відказав Джим, коди активації транспондера мають бути в КІЦі.
- Ти? - перепитала Авасарала.
- З Ероса вибралися лиш двоє, - знизавши плечами відказав капітан, - а лишився я один.
Розділ сорок дев’ятий: Голден
- Не роби цього, - промовила Нагата. Вона не благала, не плакала і не вимагала. Вся міць її прохання полягала в звичній простоті, - не роби це.
Голден одразу за головним шлюзом поліз за своїми марсіянськими обладунками у шафу де зберігалися скафандри. Та раптовий спогад з глибини пам’яті про радіаційну хворобу на Еросі зупинив його: - вони накачають радіацію в «Агату Кінг» протягом годин, ге?