- Звісно. Я помилявся.
Ліфт піднімався повз вікна, повз вид на місто, до чорної шахти рівнів особистих офісів. Авасарала розім’яла кулаки:
- Просто на всяк випадок, - сказала вона, - ти робиш це з власної ініціативи.
- Так мем, я теж так подумав.
Тим хто знав Авасаралу лише за репутацією, її офіс здався б оманливо невибагливим. Він розташовувався на східному боці будинку, де зазвичай починають кар’єру службовці нижньої ланки. Вікно виходило на місто, але не в кутку. Відеоекран, що займав більшу частину південної стіни залишився від попереднього хазяїна і поза моментами службового використання був матово-чорним. Інші стіни вкриті були пошарпаними бамбуковими панелями. Килим був коротким, його візерунки приховували плями. Єдиними прикрасами було маленьке святилище з глиняною скульптурою Ґаутами Будди збоку від стола, коротка кришталева ваза з квітами, які щовівторка надсилав її чоловік, Аржун. Місце пахкотіло свіжим цвітом і давнім люльковим димом, хоча Авасарала ніколи тут не палила і не знала нікого, хто б палив. Під нею, місто тягнуло навсібіч бетон і стародавнє каміння. В небі що темніло, засяяла Венера.
За дванадцять років, які вона займала цей стіл все змінилося. Альянс між Землею і її вискочкою-братом колись був надійним і непорушним. Пояс був прикрістю і раєм для ледь помітних осередків ренегатів і паливод які радше воліли б померти, аніж здатися на милість правосуддя.
Людство було самотнім у Всесвіті.
А потім секретне відкриття Феба, унікального супутника Сатурна, який виявився чужинською зброєю, запущеною в бік Землі ще у часи, коли життя на ній ледь відрізнялось від цікавої ідеї у двошаровій ліпідній оболонці. Як могло будь-що залишатися тим самим після цього?
Але таке було. Так, Земля і Марс були не певні вони або випадкові союзники або смертельні вороги. Так, АЗП, Хезболла у вакуумі, була на шляху становлення реальною політичною силою зовнішніх планет. Так, річ яка мала переформатувати примітивну біосферу Землі натомість повела полохливий астероїд вниз, під хмари Венери і почала там робити щось не відоме нікому.
Але весна тривала. Виборчі цикли зростали і спадали. Вечірня зоря продовжувала світити з небес кольору індиґо, навіть у найбільших містах Землі.
В інший день вона, можливо, знайшла б це заспокійливим.
- Пан Еррінрайт, - сказав Сорен.
Авасарала повернулася до мертвого екрану на стіні, коли він ожив. Садавір Еррінрайт мав темнішу шкіру ніж вона, кругле та м’яке обличчя. Він би виглядав природно десь у Пенджабі, але його голос, холодний і аналітичний був бундючно-британським. На ньому був темний костюм і вузенька краватка. Де б він не знаходився - позаду був помітний яскравий день. Зв’язок дрижав, намагаючись збалансувати яскравість і сутінки, нарешті лишив його тінню в державному офісі або людиною в ореолі світла.
- Сподіваюсь, ваша зустріч пройшла добре?
- Так, непогано, - відповіла вона, - ми просуваємось до марсіянського саміту. Наразі вони напрацьовують безпекові механізми.
- Тож дійшли консенсусу?
- Коли я їм запропонувала, так. Марсіяни надсилають своє керівництво для зустрічі з лідерами ООН аби особисто вибачитися та обговорити шляхи нормалізації відносин і повернення Ґанімеду, бла-бла-бла…Ага?
Еррінрайт почухав підборіддя:
- Я не впевнений що наші противники на Марсі бачать це так.
- Тоді нехай протестують. Ми випустимо гострий прес реліз і пригрозимо відміною зустрічі прямо останньої хвилини. Буря пристрастей це прекрасно. Навіть краще ніж прекрасно: це відволікає. Лиш не давайте балаболці заводити про Венеру чи Ерос.
Він здригнувся майже непомітно.
- Будь-ласка, ми можемо не вживати слово балаболка при згадці генерального секретаря?
- Чому ні? Він знає що я так роблю. Я казала йому це в обличчя, і його це необходило.
- Він вважає що ви жартуєте.
- Це тому що він йобана балаболка. Не дозволяйте йому говорити про Венеру.
- А відеоматеріали?
Це вже питання по суті. Що б не виконало атаку на Ґанімед, вона почалася на території, утримуваній Об’єднаними націями. Якщо неофіційним каналам можна довіряти – а їм не можна довіряти – Марс має запис лиш з однієї камери костюму морпіха. Авасалара має сім хвилин відео високої якості з сорока різних камер, на якому щось забиває кращих людей, яких туди могла відправити Земля. Навіть якщо б марсіянці погодились залагодити справу по-тихому, справу важко було б поховати повністю.
- Надішліть мені поки йде зустріч, - попросила жінка, - дозволь мені почути, що вони скажуть і як вони скажуть. Потім я знатиму, що робити. Якщо це марсіянська зброя, вони викажуть це своїми ходами на дошці.