- Непогані, - відказала Наомі, - за умови, що ми за пару годин доправимо його у лазарет.
Потім звернувся до Ларсона:
- Добре, ти підеш зі мною. Нам треба в КІЦ. Відведи мене туди якнайшвидше, і я заберу тебе з цієї помийниці.
- Так сер! – відповів чоловік, віддаючи честь.
- Він вважає що ти адмірал, - реготнула Наомі.
- Ларсоне, вдягніть скафандр. Швидше.
- Сер, так сер!
Скафи що були на складі при шлюзі, мали як мінімум власний запас повітря. Це могло зменшити ураження від випромінення, якого набрався молодий моряк. А герметична оболонка знімне ризик зараження протомолекулою, поки вони пробиратимуться через корабель.
Джим чекав поки Ларсон влізе в скафандр, потім передав коди підміни на люк і той відчинився:
- Після вас, Ларсон. Командно-Інформаційний центр, так швидко як зможете. Якщо зустрінемо когось, особливо когось хто блюватиме, відходьте і довірте його мені.
- Так сер, - нерозбірливим, через перешкоди ефіру голосом рудоголовий, потім виштовхнувся в коридор. Він повірив Джиму на слово і швидко повів його через жаскі нутрощі дредноута. Зупинялись вони лиш перед задраяними люками і лиш для того, аби капітанів скаф їх відчинив.
По тим коридорам судна, де вони переміщувалися, пошкоджень взагалі не було видно. Заряд біологічної зброї поцілив значно ближче до корми, і монстр посунув відразу до реакторного залу. За словами Ларсона, він вбив чимало людей по дорозі, разом з усим корабельним контингентом морпіхів, які намагалися його зупинити. Але увійшовши в інженерний, він в основному ігнорував команду. Моряк доповів що майже відразу, після входження монстра в інженерний, загальнокорабельна система камер перестала працювати. Без відомостей де перебуває істота і без можливості вийти з шлюзу, чоловік заховався у шафі аби перечекати.
- Коли ви зайшли, все що я побачив це чималу, червону незграбну штуку, - пояснював моряк, - я подумав що ви ще один монстр.
Відсутність помітних оку пошкоджень було добрим знаком. Це означало, що люки і інші системи повз які вони проходили працювали. Відсутність шальоного монстра була ще кращою. Що насправді турбувало Голдена, то це відсутність людей. На кораблі такого розміру мало бути більше тисячі членів екіпажу. В тих місцях повз які вони проходили мався бути хоч хтось, але вони ще жодної душі не зустріли.
Поодинокі калюжі брунатного болота на підлозі не підбадьорювали.
Ларсон зупинився, даючи Голдену перевести подих. Важкий захисний костюм не був призначений для довгих переходів і почав наповнюватися смородом власного поту.
Поки він відпочивав, дозволивши системі охолодження спробувати опустити температуру, Ларсон повідомив наступне:
- Ми пройдемо крізь передній камбуз до одного з ліфтових майданчиків. КІЦ просто палубою вище. П’ять-десять хвилин максимум.
Голден перевірив запас кисню і виявив що спалив майже половину. Він швидко наближався до точки неповернення. Проте щось у Ларсоновому голосі зачепило його увагу. Те, як він сказав «камбуз».
- Я маю щось знати про камбуз?
- Я не впевнений, - відповів моряк, - але після того як камери вирубились, я сподівався що хтось прийде по мене. Тож я почав викликати людей по системі зв’язку. Коли це не спрацювало, я почав вимагати аби «Кінґ» показав мені місцезнаходження людей, яких я знав. Через деякий час, кого б я не називав, відповідь була одна й та сама : «Передній камбуз».
- Отже, - підсумував капітан, - там попереду може бути тисяча інфікованих флотських, запханих у камбуз?
Ларсон стенув плечами, - жест ледь помітний у скафандрі, - Мо’ ций монстр вбив їх і позносив туди.
- Холєра, я вважаю що так воно і сталося, - відказав Голден, діставши пістолет і досилаючи патрон, - але я дуже хочу вірити що вони лишатимуться мертвими.
До того як Ларсон встиг запитати що це означає, Джим наказав костюму відкрити люк:
- Коли він відкриється, ти прямуєш до ліфтів так швидко як можеш. Я буду прямо за тобою. Не зупиняйся не дивлячись ні на що. Ти маєш довести мене до КІЦ. Це зрозуміло?
В середині шолому Ларсон кивнув.
- Добре. На рахунок «три».
Голден почав рахувати, одна рука на люкові, інша тримала пістолет. Дійшовши до трьох, він відкрив люк. Ларсон переніс ногу через поріг переборки і поставив її з іншого боку.
Легенькі сині блискітки ширяли у повітрі навколо них, немов світлячки. Про такі самі доповідав Міллер, опинившись на Еросі вдруге. Тоді, коли не повернувся. Тепер і тут були світлячки.
В кінці коридору, Голден зміг побачити двері ліфта. Він почав за Ларсоном клацати своїми магнітними черевиками. Коли флотський опинився на половину коридору, то пройшов повз відкритий люк.