- Ясно, - повільно сказав Еррінрайт. Маючи на увазі що ні.
- Сер, при всій повазі, - наразі це має бути чимось між Землею і Марсом.
- Шал пристрастей між двома головними збройними силами в системі, цього ми хочемо? Як саме ви це бачите?
- Я маю попередження від Майкла-Жона де Утурбе щодо зростання активності на Венері у той самий час, коли почалася стрілянина на Ґанімеді. Сплеск був не великим, але він був. І Венера занервувала просто в той же момент, коли на Ґанімеді сталося щось до біса схоже на протомолекулу? Ось це проблема.
Вона трохи почекала, а потім продовжила. Очі співрозмовника рухалися, начебто він щось читав у повітрі. Так він поводив себе тоді, коли був серйозно заглиблений у роздуми.
- Зброєю ми вже набрязкались, - Ми вціліли. А це вже дещо. В мене є тека з дев’ятьма сотнями сторінок аналізу і вірогідних сценаріїв розвитку подій при конфлікті з Марсом, що включають в себе чотирнадцять різних сценаріїв нашого алгоритму дій на випадок розробки ними неочікувано-новітньої технології. Тека дій на випадок якщо щось прийде з Венери? Там всього три сторінки і пунктом першим іде «Знайдіть Бога».
Еррінрайт виглядав зібраніше. Вона могла почути Сорена позаду себе: тиша що була інакшою, аніж за звичай, такою що більше нервувалася. Вона вирішила поділитися своїм страхом: - Три варіанти, - мовила м’яко жінка, - перший: це зробив Марс. Це просто війна. Ми з цим упораємось. Друге: ще хтось це зробив. Неприємний і небезпечний, проте такий, що можна залагодити. Третій: воно само зробило себе. І тут в нас немає нічого.
- Ви бажаєте додати сторінок до своїх тек? – запитав співбесідник. Хоча це прозвучало не шанобливо, але таким не було.
- Ні, сер. Я бажаю розібратися що це за варіант. Якщо це один з перших двох, то я його вирішу.
- А якщо третій?
- Піду на пенсію. Дозволю вам знайти якогось інакшого ідіота для служби.
Еррінрайт знав її задобре для того, аби чути жарти в її голосі. Він посміхнувся і дещо ослабив краватку. Це був красномовний жест: він був так само стурбований як і вона. Ніхто, з тих хто його не знав особисто не побачив би цього.
- Це серйозний стан речей. Ми не можемо допустити аби конфлікт на Ґанімеді роздмухували.
- Я триматиму це на рівні третьорядних новин, - пообіцяла жінка, - ніхто не почне війну, допоки я не дозволю.
- Маєте на увазі, поки генеральний секретар не подасть рішення виконавчої влади, а генеральна асамблея не підтвердить його голосуванням.
- І я йому скажу, коли він може це зробити, - додала асистент заступника, - але ознайомте його з новинами. Бо новини від такої старенької бабусі як я скоцюблять йому пуцля.
- Ну нам так не буде, звісно. Повідомте, що вдасться знайти. Я переговорю з персоналом, що пише промови впевнюсь в тому, що текст їх повідомлення не матиме багатозначності.
- І хто б не розповсюдив відео атаки, матиме справу зі мною, - пообіцяла вона.
- Хто б не розповсюдив стає винним у зраді до легітимного трибуналу і відправляється до виправної колонії на Місяці пожиттєво.
- Занадто серйозно.
- Не дивуйте мене, Крісьєн. Настали складні часи. Чим менше неприємних сюрпризів, тим краще.
- Так, сер. Зв’язок розірвано. Екран став темним. Її відображення на ньому виглядало помаранчевою плямою увінчаною сивою головою. Сорен був ляпкою гакі з білим.
- Хочеш ще попрацювати?
- Ні, мем.
- Тоді уйобуй.
- Так, мем.
Вона почула його кроки, що віддалялися позаду.
- Сорене!
- Мем?
- Дай мені список усіх, хто свідчив на слуханнях по Еросу. Прожени їх свідчення через нейропсихічних аналітиків, якщо це ще не було зроблено.
- Ви бажаєте мати розшифровку?
- Так, її теж.
- Я передам вам так швидко, як це можливо.
Двері за ним зачинилися, і Авасарала потонула у кріслі. Ступні боліли, а передчуття головної болі, що чатувало на неї з ранку вийшло на перший план, прочищаючи горло. Будда незворушно посміхався, і вона посміхнулась у відповідь, начебто ділячись дуже особистим жартом. Їй хотілося домів, щоби сісти на порозі і вслухатися у вправи Аржуна на піаніно.
Але замість цього..
Вона вирішила скористатися ручним терміналом а не офісним екраном аби подзвонити Аржуну. Він одразу відповів. Його обличчя було вуглуватим, коротенька борода майже сивою. Веселість в очах була присутньою завжди, навіть коли він плакав. Навіть простий погляд на нього приніс полегшення.
- Я сьогодні буду пізно, - сказала вона і миттєво відмовилась від стверджувального тону. Чоловік кивнув.
- Словами не описати, в якому я шоці, - навіть сарказм у нього виходив м’який, - сьогодні маска була важкою?