- Привіт, - звернулася до неї Дрейпер, - щось чули від технарів з Землі?
- Чула, - відказала Авасарала, - був ще один енергетичний пік. Більший за останні. Пракс був правий, всі вони об’єднані в мережу, і що гірше - не страждають від часової затримки. Венера відреагувала до того, як інформація про бій могла дійти до неї.
- Еге. Це не добре, вірно?
- Це дивно як цицьки на єпископі, але хто зна чи воно взагалі хоч щось означає? Вони говорять про обятжену спіном мережу, - що б це, до біса, не означало. Найкраща теорія яка в нас є говорить що це типу маленького адреналінового викиду для протомолекули. Якась її частина замішана у насилля а решта тривожиться, допоки небезпека не мине.
- Ну тоді воно чогось боїться. Приємно знати, що десь воно має слабке місце.
Вони секунду помовчали. Десь в глибині корабля щось металічно бамкнуло і Мей заверещала.
Боббі напружилась, а Авасарала ні. Було цікаво спостерігати як людина, яка не бувала біля дітей, реагує на дівчинку. Вона не бачить різниці між задоволенням і тривогою. Крісьєн зрозуміла що на цьому кораблі лиш вона і Пракс були експертами з дитячих криків.
- Я тебе шукала, - почала розмову Крісьєн.
- Я тут, - Дрейпер відповіла знизавши плечима.
- Це проблема?
- Я втратила щось напрям розмови. В чому проблема?
- В тому що ти тут?
Сержант відвела погляд, обличчя її завмерло. Це те на що Авасарала і очікувала.
- Ти відправлялася вниз на смерть, лиш всесвіт наїбав тебе знову. Ти виграла. Ти жива. Жодну з проблем не вирішено.
- Певні вирішено, - відказала Боббі, - просто не всі. І ви як мінімум перемогли у вашій грі.
Єдиного смішку літньої жіночки вистачило, аби дещо її закрутити. Вона простягнула руки до стіни і загальмувала рух.
- Я граю в таку гру, в якій перемогти ніколи не можливо. Ти просто не програєш. Еррінрайт? Він програв. Сорен. Нґуєн. Я викинула їх з дошки а сама лишилась, але тепер? Еррінрайт йде у відставку з серйозними збитками а я маю робити його роботу.
- Ви цього хотіли?
- Не важливо, хотіла чи ні. Мені її запропонували, бо якби пустоголовий не зробив пропозицію, люди почали б вважати що він мене образив. А якби я її не прийняла, то люди б вважали що я не достатньо голодна аби більше не боятися. Я відповідатиму безпосередньо перед генеральним секретарем. І матиму більше влади і більше відповідальності. Більше друзів і більше ворогів. Це ціна гри.
- Схоже що там має бути альтернатива.
- Вона є. Я можу піти у відставку.
- То чому ні?
- Ой, я б пішла, - відповіла Крісьєн, - в тий день, як мі син повернеться. А ти? Ти хочеш скінчити?
- Ви маєте на увазі, чи планую я все ще себе вбити?
- Ага, так.
Настала пауза. Це було добре. Це значило що Боббі справді розмірковує над її запитанням.
- Ні, - нарешті відповіла сержант, - не думаю. Полягти в бою це одне. Цим я можу пишатися. Але скінчити заради закінчення? Цього я не хочу.
- А ти опинилася в цікавій позиції, - відказала Авасарала, - ти міркуєш над тим як з цим бути.
- І чия це роль? Роніна58?
- Зрадника свого уряду і героя-патріота. Смертника, який не помер. Марсіянка, чия найкраща і єдина подруга керує урядом Землі.
- Ви не єдина моя подруга.
- Маячня. Алекс з Амосом не рахуються. Вони лиш тобі в штани хочуть залізти.
- А ви ні?
Крісьєн знову реготнула. Боббі ледь посміхнулась. Це було найбільше з того, що вона зробила після повернення. Її позіхання було глибоким і меланхолійним.
- В мене таке відчуття що за мною все ще женуться, - сказала вона, - я вважала що воно минеться.
Я вважала, що коли стану до нього очі-в-очі, то воно зникне.
- Воно не зникне. Ніколи. Але ти стала краще в цьому.
- В чому?
- У бутті гонитви, - відповіла Крісьєн, - подумай, що ти хочеш робити. Подумай, ким ти хочеш стати. А потім зустрінься зі мною і я зроблю це для тебе, якщо зможу.
- Чому? – поцікавилась Дрейпер, - серйозно, чому? Я солдат. Я виконала місію. І так, це було складніше і тяжче аніж я коли-небудь виконувала, але я виконала. Я зробила це бо це мало бути зробленим. Ви нічого мені не винні.
Літня леді підняла брови:
- Політичними послугами я висловлюю симпатію.
- Добре, народ, - почувся голос Алекса з корабельних гучномовців, - ми завантажились і плануємо прискоритися за тридцять секунд, якщо ніхто не буде проти. Усім приготуватися, ви матимете вагу.