- Тобі вдалося виголосити це майже романтично, - відказала Дрейпер, і в її вустах це прозвучало майже як звинувачення.
- Я не мав на… - почав знову вчений, але щось холодне, звиваючись проклало собі шлях у його вусі. Він відступив назад і зойкнувши, розвернувcя до світлих очей і діамантової посмішки Мей.
Її наслинений палець, а позаду червоний від реготу Амос, який тримав руку одну на пузі, а іншою так стукав по столу, що аж тарілки дзенькали.
- Що це було?
- Привіт татку. Я тебе люблю.
- Ось-до, - сказав Алекс, подаючи чисту серветку, - тобі це знадобиться.
Тиша була вражаючою. Він не знав як довго вона тягнеться, але розуміння зміни ситуації накотило мов хвиля. Політична частина кімнати велася спокійно і тихо. Через ліс їх тіл, вона побачила Авасаралу, яка нахилилася вперед, лікті на колінах, ручний термінал у дюймі від обличчя. Коли вона підвелася, тіла розступилися. Якою б мініатюрною жіночкою вона не була, та керувала кімнатою самим фактом виходу з неї.
- Це не добре, - проказав Джим, підводячись. Без слів, Пракс, Наомі, Амос, Алекс і Боббі – всі рушили за нею. Політики і науковці рушили теж, нарешті змішавшись.
Кімната для перемовин розташовувалася якраз навпроти, з іншого боку широкого залу і мала стиль грецького амфітеатру. Подіум стояв перед масивним екраном високої роздільної здатності. Крісьєн різкими, немов марш, кроками пройшла до сидіння, швидко і тихо промовляючи у свій ручний термінал. Інші хвостом йшли за нею. Почуття жаху хоч на хліб масти – таким густим воно було. Екран почорнів і хтось пригасив освітлення.
В пітьмі екрану виднівся ледь помітний, на фоні сонця, силует Венери. Це зображення Пракс бачив сотні разів до того. Трансляція могла йти з будь-якої з тузенів станцій моніторингу. Часова мітка в нижньому лівому куті вказувала що відео було зняте сорок сім хвилин тому. На фоні цифр плило судно «Целестина».
Щоразу, коли протомолекулярні бійці залучалися до жорстокості, Венера реагувала. АЗП щойно знищила сотню цих напівгуманоїдних створінь. Пракса заціпило між хвилюванням і острахом.
Щось вплинуло на сенсори – зображення розсіялося і змінило форму. За декілька секунд, зображення зупинилося і змінило фокус. Сіро-зелене судно на екрані було видно в усіх деталях. Заголовок у верхній частині екрану вказав що це «Мерман». Зображення знову розсіялось, а коли повернулося, то «Мерман» посунувся на півдюйма вліво, обертаючись по перпендикулярній вісі і перекидаючись.
Авасарала знову заговорила. Первісна картинка повернулася з кілька секундною затримкою. Знаючи тепер куди дивитися, Пракс слідкував за рухом «Мермана» в напівтіні. Там були і інші ледь помітні блискітки типу нього.
Темна сторона Венери пульсувала немов раптовий, планетарного масштабу спалах блискавки під покривом хмар. А потім воно засяяло.
Широкі волокна тисячі кілометрів завдовжки, немов шпиці на колесі мигнули білим і зникли. Хмари Венери ворухнулись, потурбовані знизу. Доктору Менґові спала на думку яскрава згадка про рибу в цистерні, яка нуртує під поверхнею. Неохопне і сяюче, воно розквітло з-під хмар. Шпицеподібні райдужні покручі що горбилися під акомпанімент величезних блискавкових бур, виткнулися разом, немов мацаки восьминога, що були приєднані до твердого центрального вузла. Варт було йому видертися з-під товстого шару венеріанських хмар, воно відразу запустило себе геть від сонця, в бік суден спостереження, але повз них. Інші борти на його шляху розсіялися і були відкинути вбік. Довгий хвіст підхопленої венерианської атмосфери спіймав сонячне світло і замиготів сріблом льоду, немов сніжинка. Пракс намагався відчути масштаб події. Розміром з станцію Церера. Розміром з Ґанімед. Більше. Воно склало свої руки, свої мацаки разом прискорюючись без жодного видимого вихлопу рушія. Воно плило безоднею. Його душа мчала як на перегонах, але тіло лишалось спокійним, мов камінь.
Мей поплескала щічку долонькою, вказала на екран і запитала:
- Що це?
Епілоґ. Голден.
Джим відновив перегляд відео. Настінний екран на камбузі «Росінанта» був замалим аби справді передати усі деталі, відзняті камерою високої роздільної здатності «Целестини». Та капітан не міг зупинитись дивитися, не залежно в якому приміщенні перебував. Ігноруєме горня кави стояло біля недожованого бутерброду.