Річ всередині подивилася в бік джерела звуку. Це був чоловік, тільки голий і шкіра його не була схожа на шкіру. Очі світилися блакиттю, немов у голові горів вогонь. І щось не так біло з руками.
Він торкнувся скла і Мей заверещала.
Розділ перший: Боббі.
- Снупі знову вийшов, - сказав рядовий Гіллман, - мабуть командир має на нього добрячий зуб.
Сержант-комендор корпусу морської піхоти Марсу Роберта Дрейпер збільшила приближення на дисплеї шолому обладунків, глянувши туди, куди вказував Гіллман. За двісті п’ятдесят метрів, підрозділ з чотирьох морських піхотинців ООН, підсвічений ззаду гігантською банею теплиці, яку вони охороняли тупцював навколо свого аванпосту. Баня теплиці, майже ідентична тій, яку у цей самий час охороняв її власний загін.
Один з чотирьох оонівських морпіхів мав якісь підкопчені плями на шоломі, які виглядали мов вуха бігля.
- Ага, це Снупі, - підтвердила Боббі, - він у кожному патрулі сьогодні. Цікаво, що він утнув.
Наряд по охороні теплиць на Ґанімеді означав що потрібно робити все що можеш, аби тримати думки зайнятими. В тому числі перемивати кістки колег з іншої сторони.
Інший бік. Вісімнадцять місяців тому не було сторін взагалі. Внутрішні планети були однією великою, радісною, з легкими відхиленнями родиною. Спочатку стався Ерос, а тепер дві суперсили поділили сонячну систему між собою. Лише Ґанімед, житниця супутників Юпітера, лишилася єдиним супутником, яким не хотіла поступатися жодна з сторін.
Як єдиний супутник з магнітосферою у радіаційному поясі червоного гіганта, це було ексклюзивне місце для культивації тепличних культур. Для того, щоб вберегти теплиці і хабітати1 від нещадних восьми ремів2 в день, якими опромінював Юпітер поверхню Ґанімеду, потрібне екранування.
Обладунки Боббі були розроблені для того аби боєць міг пройти через кратер залишений ядерною зброєю через декілька хвилин після вибуху. Він також непогано вберігав марсіянських морпіхів від підсмаження Юпітером.
Позаду земного патруля, їх баня світилася на дні слабкого світлового тунелю утвореного сонячним світлом, яке концентрували гігантські орбітальні дзеркала. Навіть з дзеркалами, більшість земних рослин могла загинути від скудоти сонячного світла. Лиш серйозно модифіковані версії останніх, що їх вивели ганімедські вчені мали шанс вижити в слабких цівках фотонів, що струменіли з дзеркал.
- Скоро бути сходу, - мовила Боббі, продовжуючи спостереження за земними морпіхами перед їх бараком, розуміючи що вони самі також є об’єктом спостереження.
На додачу до Снупі, вона помітила ще й Стампі3: чоловіка чи жінку, зростом ніяк не вище метра з чвертю. Вона міркувала, яким прізвиськом ті люди нагородили її саму? Мо’ Біг Ред. Її броня все ще мала марсіянський камуфляж. Не настільки довго вона ще на Ґанімеді аби нанести сіре з цятками білого.
Одне за одним з інтервалом п’ять хвилин, орбітальні дзеркала моргнули на прощання, разом з Ґанімедом ховаючись у тінь Юпітера на декілька годин. Сяйво в теплицях позад неї змінилося на актинічно-синє: увімкнулося штучні ліхтарі. Хоча загальний рівень освітлення впав не сильно, тіні змістилися дивним чином. Сонце що знаходилось над ними, тут не мало навіть диску а було просто найяскравішою зіркою, що мигнула, проходячи повз лімб Юпітера, хвилинку зробивши тонесеньку систему кілець помітною.
- Вони повертаються, - доповів капрал Тревіс, - Снупі прикриває тил. Бідося. Ми теж відчалимо?
Боббі огледіла невиразний, брудний лід Ґанімеду. Навіть у свої хайтеківській броні вона, здавалося, відчувала холод супутника.
- Ні.
Загін побурчав, але вишикувався у колону, яку вона повела низькогравітаційним човганням на патрулювання. На додачу до Гіллмана з Тревісом, у цей звичайний патруль їй підкинули рядового салаґу на ймення Гураб. Не зважаючи на те, що він був морпіхом всього лише півтори хвилини, його бухтьож говіркою Долини Марінера звучав так сам голосно як двох інших.
Сержантка не могла їх звинувачувати, бо це було виконання завдання, яке не мало сенсу. Щось для марсіянських бійців на Ґанімеді, аби завантажити їх хоч чимось. Якщо Земля вирішить що їй потрібен увесь Ґанімед, то четвірка піхтури, які гуляли попід теплицями не змогла б їх зупинити. З тузенями військових кораблів Землі і Марсу, що знаходились у напруженій рівновазі на орбіті, про початок бойових дій наземні хробаки дізнаються тоді, коли поверхню почнуть бомбардувати.