З його професійних обов’язків він зрозумів, що внутрішнопланетники вважали белтерський сленг приналежністю певному походженню. З роботи ботаніком на Ґанімеді він знав що це ще й свідчить про приналежність до класу. Він зростав з репетиторами по китайській і англійській мовах без акценту. Він міг спілкуватись з чоловіками і жінками з усіх куточків Системи24.
По тому як людина вимовляє слово алополіплоїдія, він міг сказати, диплом якого університету від Бейджина до Бразилії вона має, зростала вона в Скелястих горах, біля Олімпа25 чи і коридорах Церери. Хоч він сам ріс при мікрогравітації, говірка белтерів була для нього так само не зрозумілою як і для тих, хто народився в гравітаційному колодязі. Якби хлопець бажав аби слова пройшли повз праксові вуха, то нічого краще вигадувати й не знадобилося б. Але Мей був платоспроможнім клієнтом, і розумів що хлопець прикладе зусилля для взаємопорозуміння.
Клавіатура для програмування була вдвічі завбільшки ручного терміналу, пластиковий корпус зношений від часу та використання.
Лінія прогресу потроху повзла, нотатки на спрощеній китайській повторювались з кожним рухом.
Помешкання було найдешевшим, розташованим біля поверхні супутника. Не більше десяти футів 26 завширшки, чотири кімнати так-сяк вирубані у льоду загального коридору що й сам був таким самим в ширину і освітлений ледь гірше. Старі пластикові стін блищали, і сльозили конденсатом. Хлопець на розкладачці і ботанік, що зігнувся в одвірку були в найдальшому від коридору приміщенні.
- Повний запис не обіцяти, - сказав цибатий, - що бути, сабе? 27
- Що вдасться дістати те й чудово.
Хлопака кивнув раз. Його ім’я Праксові було невідомим. Такі речі не питають. Дні, що знадобилися йому для того аби відшукати когось, здатного залізти в систему безпеки були довгим вальсом між його власним ігноруванням сірої економіки станції Ґанімед та відчаєм і голодом, які зростали навіть в найбільш розбещених районах. Ще місяць тому хлопчина крав комерційні дані на продаж, або притримував заклад для простішого відмивання приватних кредитів. Сьогодні він шукав Мей в обмін на достатню для одного прийому їжі кількість зелених листочків. Сільскогосподарський бартер, найдавніша форма економічних відносин прийшла на Ґанімед.
- Аутентична копія зникла, - повідомив спеціаліст зі взлому, - захована на серверах, у глибокій сраці.
- Тож якщо ти не можеш пробити захист серверів, -
- А я і не повинен. Камера має пам’ять, пам’ять має кеш. З часу локдауну вона набивалася і набивалася. Ніхто ж не дивився.
- Ти жартуєш, - здивувався Пракс, - дві найбільші армії в системі вирячились одна на одну а на охоронні камери ніхто не звертає уваги?
- Одна на одну вирячились. А на нас ні в пів ока.
Лінія прогресу добігла ста відсотків і дзенькнула. Парубок дістав список кодів ідентифікації і почав його гортати, щось мугикаючи під ніс. З передньої кімнати почувся слабкий плач дитини. На слух схоже що голодної. Звісно що так.
- Твоя дитина?
Хлопець похитав головою.
- Спільна, - відповів і двічі натиснув щось в коді. Відкрилося нове вікно. Широкий коридор. Двері, наполовину оплавлені і відкриті силою. Подряпини на стінах і що гірше – калюжа води. Там не повинно бути вільної води.
Контроль навколишнього середовища все далі і далі відходив від безпечних рівнів. Хлопець підвів очі на Пракса:
- Се ля28?
- Так, - погодився вчений, - це воно.
Гакер кивнув і знову схилився над своєю консоллю.
- Мені треба момент перед атакою. Перед падінням дзеркала, - сказав замовник.
- О’кей, бос. Перемотую. Тод кадри кон нульовою сумою. Будемо дивитись тільки тоді, коли щось відбувається, ке сі? 29
- Ага. Підходить.
Пракс підійшов ближче, нахилився над плечем хлопця. Зображення колихалося без змін, лише калюжа робилася меншою. Вони йшли назад у часі, через дні та тижні. Вперед до моменту, коли все розвалилося.
На екрані з’явились лікарі, аби у перевернутому світі задки винести мертве тіло, що лежало біля дверей. Тоді інші його накрили. Два трупи лежали нерухомо; потім один заворушився, поповз поволеньки по стіні, потім впевненіше потім за долю секунди підвівся на ноги і зник.
- Там має бути дівчинка. Я шукаю того, хто забрав чотирьохрічну дівчинку.
- То це садочок? Їх же тисячі.
- Мене турбує лиш один.
Другий труп сіла, потім підвелася на ноги, тримаючись за живіт. В кадр ступив чоловік, і вилікував її пістолетом, який висмоктав кулю з її нутрощів. Вони сперечалися, заспокоювалися, спокійно розійшлися. Пракс розумів, що дивиться все в зворотньому напрямку, але його сонний і голодуюче-безкалорійний мозок все ще намагався перетворити картинку на історію. Група солдатів, повзли назад від зруйнованих дверей, мов при тазовому передлежанні, потім скупчились, бігом задкуючи. Спалах світла, і двері зробили себе цілими, з наліпленими зарядами терміту, схожими на фрукти що їх хутенько познімав вояк у марсіянському однострої. Їх технологічні жнива завершились, всі солдати швидко позадкували, залишивши позад себе скутер притуленим до стіни.