- Упс. Він в порядку ?
Голден зрозумів, що вона має на увазі Амоса, - так.. чи є щось, що я про нього не знаю, може зробити це проблемним? Бо він справді…
- Акі35, - озвався хлопець, вказуючи на екран.
Джим побачив, що лікар ніс Мей по старому на вигляд коридору; темноволоса жінка йшла позаду. Вони підійшли до дверей, схожих на старовинний шлюз. Стрікленд зробив щось з панеллю і всі троє увійшли всередину.
- Після цього немає очей, - мовив гакер, здригнувшись немов очікував удару за недосконалість охоронної системи Ґанімеду.
- Наомі, куди це веде? – запитав Голден, жестом повідомивши, що ні в чому юнака не звинувачує.
- Схоже на давню частину первинного тунелю, - її слова розідялись паузами, немов вона працювала з консоллю, - позначене як службова комора. Там не має бути нічого крім пилу і льоду.
- Зможеш нас туди провести? –перепитав капітан.
Наґата і Пракс одночасно сказали «так».
- Тож туди ми й вирушимо.
Він махнув рукою, аби Менґ з гакером виходили у передпокій, і сам пішов за ними. Амос сидів на столі, крутячи одну з бляшанок на ребрі, немов якусь товстеленну монету. При легкій гравітації супутника, схоже що вона могла обертатися до скону віків. Вираз його обличчя був відстороненим і туманним.
- Ти свою роботу виконав, - звернувся Джим до гакера, який вирячився на Амоса. На його розбитому обличчі страх змінював лють і навпаки, - тож платню ти отримаєш. Ми тебе не обдуримо.
До того, як хлопець зміг відповісти, Амос підвівся і узяв ящик з консервованою курятиною. Він первернув його і висипав все що там було на підлогу. Банки розкотилися по куткам маленької кімнатки.
- Здачу візьми, вилупку, - сказав здоровань і швиргонув пустий ящик в кухонний закуток.
- На цьому, - сказав Голден, - ми тебе покидаємо.
Пропустивши в двері Амоса з Праксом, він повернув голову назад аби не сталося непомітної спроби помсти. Турбуватися було не варто: щойно Амос вийшов, гакер почав складати бляшанки на столі.
Коли він позадкував до виходу і закрив за собою двері, Наомі сказала: - ти ж розумієш що це означає, чи не так?
- Що саме? – перепитав він, і повернувшись до Амоса мовив: - повертаємось на борт.
- Пракс сказав, що всі діти з таким самим розладом як і у Мей зникли, - пояснювала перший помічник, - а її лікар є тим, хто забрав її з садочку.
- Тож ми можемо сказати, що можливо він сам, або люди які з ним працюють віддають накази, -погодився Джим.
Амос і Менґ йшли попереду, з обличчя здорованя не сходив відсторонений вираз. Пракс поклав долоню йому на передпліччя і Голден почувтив тихий шепіт: - дякую. Амос лише зсунув плечима.
- Навіщо йому знадобилися тії діти? – запитала Наґата.
- Мені більш до вподоби таке питання: як йому вдалося забрати дітей чітко за пару годин до початку стрілянини?
- Еге, - тихо погодиласть жінка, - еге. Як він про це дізнався?
- Тому що він і був причиною цієї завірюхи, - вголос вимовив Голден те, про що вони думали разом.
- Якщо він викрав всіх тих дітей і він, чи люди які з ним, здатні розв’язати війну між Марсом і Землею заради прикриття викрадення…
- Схоже що ми вже десь таку стратегію вже бачили, чи не так? Нам необхідно дізнатися що за тими дверима.
- Там дві речі можуть бути, - вела далі Наґата, - нічого, бо після викрадення вони вшилися до біса зі супутника…
- Або, - перехопив мову Джим, - купа хлопців зі зброєю.
- Отож.
На камбузі «Сомнамбуліста» було тихо, бо голденівці разом з Праксом знову переглядали відео. Наомі зклеїла шматки відео викрадення Мей у один довгий файл. Вони дивилися як її лікар ніс дівча через різні коридори, до ліфту, і нарешті виніс в двері у покинутій частині станції. Після третього поспіль перегляду, капітан махнув старпому аби та вимкнула відео.
- Що нам відомо? – запитав він барабанячи пальцями по столу.
- Дитина не налякана. Вона не виривається на свободу, - сказав Амос.
- Вона знає доктора Стрікленда усе своє життя, - відповів ботанік, - він для неї став майже членом родини.
- Що означає що його було підкуплено, - зрезюмувала Наомі, - або цей план було створено …
- Чотири роки тому, - підказав Менґ.
- Чотири роки, - повторила старпом, - що є з біса довгою ставкою, якщо тільки ставка не завелика.
- Чи це викрадення? Якщо їм потрібен викуп…
- Не варіант. За кілька годин після того як Мей зникла в тому люці, - заперечив капітан, вказуючи на зупинене зображення на екрані старпома, - Земля і Марс почали стріляти один в одного. Хтось втрапив у величезну халепу, схопивши шістнадцять хворих дітей і спробувавши приховати цей факт.