Значить Голден був правий. Схудлі, розпачливі люди повз яких вони проходили були вченими-дієтологами, грунтотехніками, спеціалістами з обміну газів і персоналом агропідтримки. Якщо станція Ґанімед загине, каскад нею не обмежиться. Щойно останній борт з їжею злетить, Пояс, Йовіанська система і незліченна кількість довготермінових баз на власних орбітах будуть змушені шукати інше джерело вітамінів та мікропоживи для своїх дітей. Пракс міркував, чи вдасться базам на віддалених планетах себе підтримувати? Хіба що вони мають систему гідропоніки повного циклу, дріжджові ферми і в них нічого не станеться…
Він просто відволікав увагу. Він чіплявся за будь-що інше, аніж страх того що чекало його за тими дверима. Він скористався такою можливістю.
- Стояти! Всі ви.
Голос був низький, грубий і вологий, немов голосові зв’язки чоловіка витягнули і волочили по грязі. Він стояв позад них, у центрі перетину льодяних тунелів, з ледь натягнутою на грузне тіло на два розміру меншими військово-поліційними обладунками. Акцент і статура видавала в ньому марсіянина.
Амос з Голденом зупинилися, повернулися, не дивлячись нікуди, крім чоловіка перед ними. Пракс прослідкував за їх поглядами. Ще один чоловік зачаївся десь поряд них. Напад паніки мав мідний присмак.
- Я бачу шістьох, - озвався Голден.
- Як щодо гавріка в сірих штанях? – запитав Амос.
- Добре. Хай буде сім. Той з нами від самого корабля, значить. Він може бути кимось іншим.
- Все одно шестеро більше за трьох, - озвався голос Наомі у них у вухах, - хочете аби я допомогу прислала?
- Гаряче, холєра. А в нас є допомога? – перепитав Амос, - покличеш Супітаяпорнів і вони їх до смерті заговорять?
- Ми можемо з ними справитись, - сказав Пракс, полізши за пістолетом, - ми не повинні нікому дозволяти..
Широка долоня Амоса накрила його долоню, утримуючи зброю в кишені, поза полем зору:
- Це не ті в яких варто стріляти. Це ті, з якими треба говорити.
Голден виступив до марсіянина. Легкість, з якою він себе тримав робила штурмову гвинтівку на його плечах на вигляд майже невинною. Навіть дорога натільна броня, яку він вдягнув не виглядала дивною при його звичній посмішці.
- Привіт, - сказав капітан, - є якісь проблеми, сер?
- Можуть бути, - відповів марсіянин, - а можуть і ні. Від вас залежить.
- Я вибираю «ні», - мовив капітан, - а тепер, якщо ви нас пробачите, ми ..
- Пригальмуй-но, - сказав чоловік, сунучи уперед. Його обличчя нагадувало Праксові обличчя людини, яку він бачив раніше у трубі, але особливо ніяк не відмічав, - ви не звідси.
- Я, - відповів Пракс, - Я доктор Праксідікі Менґ. Головний ботанік проекту соевої ферми «ЕрЕмДі-південна». А ви хто?
- Нехай капітан розрулить, - сказав Амос.
- Але..
- Він в цьому збіса вдатний.
- Я думаю що ви частина команди допомоги, - продовжив марсіанин, - з доків дорога далека.
- Схоже що ви заблудили. Можливо вам потрібен ескорт, аби безпечно дістатися назад.
Голден перемістив вагу. Штурмова гвинтівка абсолютно випадково ковзнула на пару дюймів вперед, абсолютно нікого не провокуючи.
- Я навіть не знаю, - відповів капітан, - ми достатньо добре захищені. Я вважаю що ми можемо самі собі дати раду. А скільки ви…. тобто, ескорт править?
- Що ж. Я рахую що вас троє. Хай буде по сотні у марсіянські валюті. П’ять місцевою.
- Як щодо того, що ви пройдете з нами, і я влаштую ваш переїзд геть з цієї льодяної кулі?
Щелепа марсіянина впала.
- Це не смішно, - мовив він, але маска сили і впевненості щезла. Пракс побачив голод і відчай позаду неї.
- Я йду до старої системи тунелів, - відказав Голден, - хтось захопив купу дітей прямо перед тим як все посунуло до пекла. І тримає їх там. Дитина дока теж серед викрадених. Ми йдемо туди забрати їх назад і ввічливо розпитати звідки вони знали про те що станеться. Можливо буде опір. Мені б не завадило мати декількох людей що знають з якого боку тримати зброю.
- Не єби мені мозги, - проказав марсіанин. Краєм ока Пракс помітив як ще один з банди вийшов вперед. Худа жінка в дешевій, захисній плетінці.
- Ми з АЗП, - сказав Амос, і кивнув на Голдена, - він Джеймс Голден з «Росінанта».
- Щоб мене підняло та гепнуло, - здивувався марсіянин, - так і є. Ти Голден.
- Це все борода, - сказав Джим.
- Я Венделл. Раніше на «Пінквотер сек’юріті» працював, поки ці виродки не покинули нас тут. Я так зрозумів що контракт таким чином розірвано. Якщо вам потрібні професійні стрільці, то кращих за нас вам не знайти.