- Кіко вас?
- Шестеро зі мною.
Голден глипнув на Амоса. Пракс більш відчув аніж побачив, що той знизав плечами. Тож чоловік про якого вони згадували раніше не рахувався.
- Добре, - сказав Джим, - ми намагалися переговорити з місцевою охороною, але дату розмови вони нам не вказали. Йдіть за нами, прикривайте тил і я даю моє слово що ви полетите з Ґанімеду.
Венделл посміхнувся. Він мав один з тих пофарбованих червоним, з маленьким чорно-білим малюнком переднього зуба.
- Все що накажете, босс, - мовив він. Потім підняв зброю і додав: - шикуйсь! У нас новий
контракт, люди. Давайте до роботи.
Вигуки почулися звідусіль навколо. Пракс виявив поряд худу жінку, вона посміхалася і трясла рукою так, наче була на виборчому мітингу. Пракс кліпнув і посміхнувся у відповідь, а Амос поклав руку ботанікові на плече:
- Бач? Я ж казав тобі. А тепер ходімо.
Коридор був темніший, аніж на відео. Мов бліді судини, в льоді виднілися тонкі проталини, але налідь, що їх вкривала була свіжою. Двері були схожі на сотні ті, які вони проминули дорогою. Пракс ковтнув. У шлунку защеміло. Йому захотілося крикнути до Мей, вигукнути її ім’я та почути відповідь.
- Окей, - сказала в вуха Наомі, - замок я відімкнула. Коли будете готові.
- Кращого аніж зараз моменту не буде, - відповів капітан, - відчиняй.
По периметру дверей зашипіла розгерметизація.
Стулки відчинилися.
Розділ п’ятнадцятий: Боббі
Три години першої великої зустрічі між дипломатами Марсу і ООН, а вони лиш закінчили представляти усіх присутніх і перейшли до читання порядку денного. Присадкуватий землянин у вугільно-сірому костюмі, який скоріш за все коштував дорожче її броні розвідника, гудів про розділ 14, параграфу D, частини 1-11, в яких вони можуть обговорювати вплив бойових дій на ціну сировини згідно існуючих торгівельних домовленостей. Боббі роззирнувшись помітила, що всі інші довкола довгого, дубового столу пильно спостерігали за читаючим порядок денний і поборола реально серйозне позіхання, що пнулося назовні.
Вона відволікала себе намагаючись вгадати ким були ці люди. В певний момент їх усіх представили по імені і посаді, але це не багацько значило. Всі тут були асистентами секретаря або помічниками секретаря або директорами чогось там. Була пара генералів, та Боббі знала як політики викручують так, аби військові в кімнаті ставали менш важливими. Люди зі справжньою владою були найтихішими, з посадами, які важко пригадати. Тут було декілька таких, включаючи місяцеликого чоловіка з вузенькою краваткою, якого представили як секретаря чогось там абощо. Біля нього примостилася чиясь бабуся у яскравому сарі, жовтий спалах посеред темно-брунатного, темно-синього, і вугільно-сірого. Вона сиділа і наминала фісташки з загадковим виразом на обличчі. Боббі пару хвилин розважала себе, намагаючись відгадати хто з них бос - Місяцеликий чи Бабця.
Вона вирішила налити стакан води з однієї з кришталевих карафок розставлених по столу. Спраги не було, проте перевертання стакана, наливання в нього води і пиття вбило б хвилину чи дві. Зиркнувши на стіл вона помітила що більш ніхто воду не бере. Мо’ кожен чекає що хтось інший буде першим.
- Давайте зробимо коротку перерву, сказав чоловік у вугільно-сірому костюмі, - десять хвилин і переходимо до п’ятнадцятого розділу порядку денного.
Люди повставали і почали розчинятись у вбиральнях і місцях для паління. Бабця донесла свою сумку до жолоба рециклера і висипала туди шкаралупу фісташок. Місяцеликий дістав ручний терміналі комусь зателефонував.
- Божечки, - сказала Боббі тручи очі долонями, аж поки не побачила зірки.
- Проблеми, сержантко? – посміхнувся Торссон, відкинувшись назад у кріслі, - це так гравітація впиває?
- Ні, - відповіла Дрейпер. Потім, - Ну може, але я готова стило собі в око загнати, аби збити ритм.
Розвідник кивнув і поплескав її по руці, жест який він став робити частіше. Рух лишався не менш дратівливим та патерналістським, проте тепер Боббі стурбуватися чи бува Торсон не почав упадати. Це був незручний момент.
Вона відсунула руку і хилилась до розвідника, поки він не повернувся і не глянув їй у вічі.
- Чому, - прошепотіла жінка, - ніхто не говорить про клятого монстра? Хіба ж не для того я – не для того ми тут?
- Тобі варто зрозуміти як ці речі працюють, - відказав офіцер, відверунвся від неї і почав копирсатися у своєму терміналі, - політики рухаються повільно тому що ставки дуже високі і ніхто не хоче стати тією особою, яка все завалила.