Амос вирячився на нього:
- Кепе, ви в порядку?
- Ага. Я просто зрозумів що мені потрібна інша робота.
- Кепе, це типу не найкращий час змінювати кар’єру.
- Точно-точно, - відповів Джим, звертаючись до раніше обраного вояка з «Пінквотеру» - це твоє перехрестя. Інструкції ті самі. Утримувати, поки я не викличу.
Старший чоловік знизав плечима і кивнув, потім повернувся до Амоса, - а мені дасте гранату?
- З якого це? Паула красивіша за тебе. Він знову відрахував до п’яти, і Голден пройшов крізь двері як і минулого разу.
Він був готовий до чергового безлико-сірого коридору але з іншого боку був чималий простір, з декількома столами і абияк розкиданою апаратурою. Частково розібраний 3-д копір пусткував без смоли, пара легких промислових маніпуляторів, щось на кшталт складної автоматичної постачальної станції яка зазвичай прихована під столами в наукових лабораторіях чи медичних відсіках. Мінералізована павутина була на стінах, але не на боксах з обладнанням. В кутку розташувався скляний куб з двометровою стороною. На одному з столів лежав стосик паперу чи брезенту. Через кімнату ще один люк стояв зачиненим.
Голден вказав на закинуте обладнання і звернувся до Вендела:
- Глянь, чи мо’ знайдеться точка доступу до мережі. Якщо зможеш увімкни туди ось це,- і передав нашвидкуруч зібраний мережевий лінк.
Амос відправив двох останніх пінквотерівців до наступного люку для прикриття, потім підійшов до Голдена і вказав пістолетом на скляний бокс.
- Досить завеликий, аби утримувати пару дітей, - сказав він, - вважаєш тут їх і тримали?
- Можливо, - погодився капітан, - Праксе чи не могли б ви, - капітан замовк, зрозумівши що ботанік пішов до столів і вже стоїть біля купки тряпок.
Коли біля неї став вчений, перспектива Голдена змістилася і раптово це перестало бути схожим на купку тряпок. Це стало дуже схожим на маленьке тіло під цератою.
Пракс вирячився на купку, його руки тягнулися вперед але від відсмикував їх. Його всього трусило.
- Це… це…- казав він ні до кого не звертаючись, його рука знову засовалась вперед і назад.
Голден глянув на Амоса, потім вказав на Пракса рухом очей. Кремезань підійшов і поклав руку тому на плече:
- Як щодо того, аби ми самі роздивились тут, добре?
Капітан дозволив на пару кроків відвести вченого від столу, перед тим як сам підійшов до нього.
Коли він підняв церату аби заглянути під неї, Пракс видав гучний шум, неначе набирав повітря перед зойком. Джим зсунувся так, аби собою закрити від Пракса вид.
На столі лежав маленький хлопчик. Він був худий, з кучмою скуйовдженого чорного волосся і темною шкірою. Одяг його був яскравим: жовті штанці з мультяшним крокодилом і ромашкою. З першого погляду було не зрозумілим, що його вбило.
Голден почув якийсь шум і обернувшись, помітив почервонівшого Пракса, якай хотів пробитися крізь Амоса до столу.
Механік стримував його однією рукою в прийомі, який наполовину був схожий на рух з реслінгу, на половину на обійми.
- Це не вона, - повідомив Джим, - це хлопчина, але не вона. Хлопчик. Років чотирьох, мо’ п’яти. Почувши слова, Амос він дозволив буйному ботаніку пройти. Той кинувся до столу, рвонув церату і один раз швидко схлипнув.
- Це Катоа, - сказав Менґ, - я його знав. Його батько…
- Це не Мей, - повторив Джим, поклавши руку на плече вченому, - нам варт продовжити пошуки.
Пракс струсив його руку.
- Це не Мей, - втретє сказав капітан.
- Але тут був Стрікленд, - вимовив нарешті Пракс, - він був їх лікарем. Я вважав раз вони з ним, вони могли б…
Голден мовчав але думки були ті самі. Якщо одна дитина мертва, то інші теж можуть.
- Я вважав що це означає, що вони триматимуть їх живими, - вів далі ботанік, - але Катоа помер. Вони просто дозволили йому померти і накрили його цератою. Бася, мені дуже шкода..
Голден ухопив Менґа і розвернув кругом. Так як би зробив уявний коп.
- Це, - промовив він, вказуючи на маленьке тіло на столі, - не Мей. Ти хочеш її знайти? Тоді нам варто рухатися далі.
Очі ботаніка були сповнені сліз, а його плечі здригалися у тихому схлипуванні, але він кивнув і відійшов від столу. Амос обережно спостерігав за ним. Вираз обличчя механіка було неможливо розшифрувати. Сплила непрохана думка: я сподівався що прихопити з собою Менґа була вдалою ідеєю.
У іншому кінці кімнати, Венделл свиснув і махнув рукою. Він вказав на мережевий апарат Наомі, що його було підключено до порту в стіні і показав йому великий палець