- Ви помітили, чи не так?
- Балачка заходить у глухий кут, а я не бажаю марнувати тебе няньканням в тупиці. Нам потрібна прозорість і потрібна вона місяці тому. Звертайся за будь-якими ресурсами, Крісьєн, і або зніми Венеру з порядку денного, або знайди надійні докази. Можеш вписати в чек будь-яку суму.
- Нарешті пенсія, - посміхнувшись відповіла вона. На подив, чоловік поставився серйозно:
- Якщо забажаєш. Але Венера на першому місці. Це найважливіше питання яке нам задавали будь-коли. Я тобі довіряю.
- Я гляну, - погодилась жінка. Еррінрайт розірвав зв’язок.
Вона нахилились над столом, притиснувши кінчики пальців до вуст. Щось сталося. Щось змінилося. Або Еррінрайт вдоста, а ж до мурашок начитався про Венеру, або хтось бажає зняти її з марсіянської програми. Хтось, достатньо потужний, аби Еррінрайт зіпхнув її зі сходів. Чи є у Нґуєна настільки потужні покровителі?
Так, це давало їй те, чого вона прагнула. Після усього того, що вона говорила і мала на увазі коли говорила, відмовитися від проекту неможливо, проте успіх матиме гіркий присмак. Бачить Бог, вона недосипає а втома лиш додала параної. Перевірила час. Десять годин вечора. До Арджуна їй сьогодні вже не повернутися. Ще один ранок в депресивних ВІП кварталах, пиття слабкої кави і удавання турботи про точку зору останнього посла Пашвірської Автономної Зони щодо танцювальної музики.
До біса, подумала жінка. Мені тре’ випити.
Дасахарі Лаунж обслуговував увесь складний комплекс ООН. На шинквасі, юні помічники і клерки тягнулися до світла, реготали дуже голосно і удавали з себе більш важливих осіб, аніж були насправді. Це був ритуальний танок, лиш з трохи більшою часткою гідності за ті, що притаманні мандрилам, просто по-старому мімімішний. Між ними була Роберта Дрейпер, морпіх з Марсу, що ранком нагидила на стіл. У руках був пінтовий кухоль пива, а на обличчі – задоволення. Сорен, можливо був тут, як не цієї ночі то в інший час. Якби речі пішли інакше то і її син тут теж міг бути.
В центрі кімнати були столи з вбудованими терміналами отримання закриптованої інформації з тисяч різних джерел. Пересічки утримували персонал закладу від підглядання через плече за адміністраторами середньої ланки, коли ті попивали свої обіди не відриваючись від роботи.
А позаду, стояли темні, дерев’яні столи у кабінках, які розпізнали її ще до того як вона сіла. Якщо будь-хто нижче певного статусу підійде занадто близько, то стриманий молодий чоловік з ідеальною зачіскою підхопить за лікоть і проведе кудись до іншого столу з менш важливими особами.
Авасарала посьорбувала джин з тоніком, поки нитки залучення спліталися і самі по собі розпліталися. Нґуєн не міг мати достатнього впливу на Еррінрайта проти неї. Чи могли марсіяни забажати її вилучення? Вона намагалася пригадати до кого була непривітною і чому, але жодного гідного підозрюваного не спадало. Та якщо вони й були, що з цим можна було зробити?
Ну, якщо вона не може бути частиною марсіянських перемовин на офіційних засадах, то може зберігати контакт на неофіційних. Крісьєн почала посміхатися ще до того, як сама усвідомила причину. Вона підхопила склянку, натиснула на столі кнопку, дозволяючи будь-кому заходити і сідати та почимчикувала крізь шинок. Звучали м’які арпеджіо у гіперсучасному тональному ладі, які змушували звуки проникати крізь самих себе. Повітря було насичене настільки дорожезними парфумами, що їх вбирання не можна назвати несмаком. Коли вона наблизилась до шинквасу, то помітила як стихають розмови, обмін поглядами від одних джерелами амбітностей до інших. Вона уявила їх німі запитання, мов, стара леді, що вона тут робить?
Вона примостилась біля Дрейпер. Кремезна жінка огледіла її. В її очах майнув вогник впізнання, що було добрим знаком. Вона могла не знати, ким була Авасарала, та вона вгадала чим вона була. Значить, розумна. Чутлива. І йобанийврот, жінка була величезною. Не товста. Просто … велика.
- Купити вам випити, сержантко? – поцікавилась Крісьєн.
- Я вже випила трохи багатенько, - відповіла та. І за мить додала, - най будЕ.
Авасарала підняла брову, шинкар тихцем налив морпіхині ще одну склянку того, що вона пила раніше.
- Ну й враження ви сьогодні справили, - мовила старша жінка.
- Я така, - відповіла сержантка, випромінюючи спокійну впевненість, - Торссон відправляє мене назад. Я тут вже скінчила. Можливо, взагалі скінчила.
- Це відверто. Ви у будь-якому випадку зробили те, що вони від вас хотіли.
Дрейпер глянула вниз на неї. Полінезійська кров, міркувала Авасарала. Мо’ самоанська. Якась, де природа робила людей співрозмірними з горами. Очі її розширені, і в них світилось тепло. Лють.