- Холєра, кепе. З цим я тобі допоможу, - сказав він і дістав з-за спини масивний металевий термос.
Я зробив певний аварійний запас, перед тим як вимкнув камбуз.
- Амосе я прошу пробачення за всі погані речі, які я щойно про тебе думав.
Механік лише махнув рукою і повернувся до своєї роботи:
- Забирай. Я вже чашку випив.
Джим позадкував у ліфт і повернувся на місток, ухопившись за термос як за рятувальну систему.
Наомі вмостилася на посту сенсорів і комунікацій, відмічаючи їхній прогрес у переслідуванні піратів. Кинувши погляд капітан помітив що вони опинились значно ближче, аніж передбачалося.
Він пристебнувся до кушетки на бойовому посту, потім відкрив найближчу шафку і дістав свою колбу для кави, передбачаючи що найближчим часом їм світить низька гравітація чи вільне падіння6.
Наповнивши ємність кавою з ніпелю термоса, Джим поцікавився:
- Ми наближаємося нечемно швидко. Що сталося?
- Піратський корабель дещо зменшив прискорення від початкового одного g. Вони скинули половину g за пару хвилин, потім ще за хвилину взагалі перестали прискорюватись. Комп’ютер відслідкував певні флуктуації у вихлопі їхнього рушія якраз перед цими подіями, тож я думаю гналися ми за ними занадто серйозно.
- Вони зламали свій корабель?
- Вони зламали свій корабель.
Капітан зробив великий ковток кави, обпік язика але не звернув на це уваги.
- І скільки тепер лишилося до перехоплення?
- Максимум п’ять хвилин. Алекс чекав щоби ти повернувся сюди і прив’язався перед тим, як почати гальмувати.
Джим натиснув клавішу виклику механіка і наказав:
- Амосе, пристібайся. До поганців залишилось п’ять хвилин, - потім перемкнувся на пілотську кабіну і запитав:
- Алексе, що скажеш?
- Я віру шо в них зломовси корабель, - відповів той говіркою марсіанської долини Марінера.
- Схоже, що це консенсус, - відповів кеп.
- Зробили втечу дещо складнішою.
Долина Марінера спочатку заселялася китайцями, індусами та техасцями. Алекс мав смаглявий колір шкір і чорне, мов воронове крило індуське волосся. Голден, народившись і вирісши на Землі, завжди знаходив дивним неспівпадіння, коли перебільшена техаська говірка долинала від людини, яка за даними мозку мала б говорити пенджабською.
- Але наш день легшим, - відповів капітан, прогріваючи бойовий піст.
- Привести нас до релятивістської зупинки за десять тисяч кліків. Я планую підсвітити їх лазером наведення і увімкнути гармати точкового захисту. Відкрити люки торпедних апаратів. Немає сенсу не виглядати максимально загрозливо.
- Йо, босс, - відповів Алекс.
Наомі крутнулася у своєму кріслі і посміхнулася капітанові:
- Б’ємо космічних піратів. Дуже романтично.
Голден не міг не усміхнутися у відповідь. Не зважаючи на те, що роба марсіянського офіцера, який був на три розміри коротший і на п’ять розмірів ширший для її високої та стрункої статури жительки Поясу астероїдів, жінка виглядала привабливо у його очах.
Її довге, кучеряве волосся було стягнуте у нерівний хвіст позаду голови. Суміш азійських, південноамериканських і африканських рис її обличчя була незвичайною навіть для плавильного котла Поясу7. Він глипнув на шатена, сина фермера з Монтани, яким був він сам у тьмяному відбитті екрану, почуваючись дуже узагальненим у порівнянні з..
- Ти знаєш, як сильно мені подобається все те, що змушує вживати тебе слово «романтичний», - сказав капітан, - проте боюся що мені не вистачає твого ентузіазму. Ми почали з того, що врятували сонячну систему від жахливою інопланетної загрози. А тепер що?
Джим добре знався лише з одним копом, та й то не довго. Під час серії жахливих катастроф під назвою «еросівський інцидент», Джим не на довго опинився у одній команді з худим, сивим та потовченим життям чолов’ягою на ймення Міллер. На момент їх зустрічі, Міллер вже полишив офіційну роботу, зациклившись на справі зниклої людини.
Якщо чесно, то друзями вони ніколи не були, але вирішили попередити знищення людської раси, яке хотіла організувати соціопатична корпорація за допомогою відновленої зброї інопланетян, яку усі помилково вважали супутником Сатурну. За цими мірками, їх партнерство було як мінімум успішним.
Джим шість років був флотським офіцером. Він бачив як гинуть люди, правда тільки на екрані радару. На Еросі тисячі людей помирали впритул до нього глупою смертю. Декількох з них він сам встрелив. При цьому отримав таку дозу опромінення, що до кінця життя має приймати ліки аби гальмувати розвиток раку у тканинах організму. Та все одно він відбувся легше, ніж Міллер.