Прямо над їх головами, у просторі люди продовжували помирати.
- Вау, - здивувався Пракс, - ця штука більша, аніж я собі уявляв.
- Корвет, - відповів Амос з чіткою гордістю в голосі, - ескортний корабель класу фрегат.
- Я взагалі знайомих слів не почув, - відказав ботанік, - як на мене, то це схоже на велике долото, з кавовим горням догори дригом знизу.
- Це ж двигун, - почав було пояснювати Амос, але його перервав капітан:
- Годі. Бігом у шлюз.
Амос йшов попереду, потім зслизнув стоячи з льодяного краю кратера, балансуючи руками. Пракс був наступним, цього разу не потребуючи допомоги. Третьою була Наомі, з її рефлексами і вмінням балансувати, пещеними в умовах змінної гравітації. Вона взагалі вирішила здаватися граціозною.
Голден був останній, повністю приготувавшись до довгого і болісного сковзання з гори, та коли цього не сталося, він був приємно здивованим.
Поки вони мчали через пласке дно кратера до судна, зовнішній люк шлюзу від’їхав в бік, демонструючи Алекса у марсіянських бойових обладунках з штурмовою гвинтівкою в руках. Варт їм було наблизитись до корабля достатньо для того, аби пробитися крізь орбітальний гамір в радіодіапазоні, Джим сказав: - Алексе! Чоловіче, як же приємно тебе бачити.
- Йой, капітане, - відповів пілот, з полегшенням у голосі, яке не міг приховати навіть перебільшений акцент, - ніц не знаю, яке загоричьи буде місце посадки. За вами хтось летит?
Амос забіг по рампі і по-ведмежому, міцно обняв Алекса так, що аж відірвав його від палуби і сказав:
- Дядьку, як же чудово бути вдома!
Праксі і Наґата йшли слідом, жінка поплескала пілота по плечу, підбадьоривши:
- Ти правильно вчинив. Дякую.
Джим зупинився на рампі, аби в останнє зогледітися. Небо було все ще сповнене спалахами і світловими слідами битви. З глибин його пам’яті сплила згадка, як він ще хлопчаком у Монтані спостерігав за масивними спалахами прихованих блискавок.
Алекс, дивлячись на капітана, мовив: - дорога сюда була троха тьишков.
Капітан поклав йому на плече руку: - дякую за те що прибув.
Щойно шлюзування закінчилось і команда поскидала скафандри і броню, Джим звернувся до пілота:
- Алексе, це Пракс Менґ. Праксе, це найкращий пілот Сонячної системи Алекс Камаль.
Пракс потиснув алексову руку зі словами: - дякую що допомагаєте мені шукати Мей.
Камаль запитально глянув на Голдена, але той ледь помітним порухом голови утримав пілота від запитання, - приємно познайомитись, Праксе.
- Алексе, - почав капітан, - тримай нас готовими до злету, але не злітай поки я не сяду у крісло другого пілота.
- Прийнято, - відказав пілот і посунув до прови судна.
- Все якось перекошено, - сказав Пракс оглядаючи комору якраз за люком шлюзу.
Йому відповіла Наомі, ведучи ботаніка до головного трапу, який наразі пролягав по підлозі: - «Росі» не проводить багато часу на пузі, як от тепер. Ми стоїмо на переборці, а та стіна з правого боку, зазвичай слугує палубою.
- Виріс в умовах низької гравітації і відповідно на кораблях часу проводив небагато, - підбив підсумки Амос, - чоловіче, тобі зараз кепсько буде.
- Наомі, - почав розпоряджатися капітан, - до рубки і прив’яжися там. Амосе, відведи Пракса на жилу палубу а потім прямо до інженерного, готуй «Росі» до серйозного польоту.
Перед тим як вони пішли, Голден поклав руку на плече ботаніка:
- Підйом і політ будуть швидкими і тряскими. Якщо ти не тренувався для польотів з великим прискоренням, то подорож може стати дуже не комфортною.
- Про мене не турбуйтесь, - відповів вчений зробивши, як він вважав, бравий вираз на обличчі.
- Я знаю що ти крутий. Ти б інакше останні пару тижнів не вижив. Доводити це вже немає потреби. Амос відведе тебе на жилу палубу. Обери собі каюту без імені на дверях. Вона стане твоєю. Лягай в протиперевантажувальне крісло і прив’язуйся, потім натисни на яскраву зелену кнопку на панелі зліва. Крісло накачає тебе хімією, яка тебе заспокоїть і вбереже судини від розриву, якщо нам доведеться йти з перевантаженням.
- Моя кімната? – запитав вчений з дивною нотою в голосі.